Як тільки я почала читати ці історії людей, одразу ж зрозуміла, що буде дуже важко передати відчуття та настрій книги💔
У книзі зібрано 39 розповідей про людей, які або воювали в УПА, або допомагали українській армії боротися за незалежність України майже 100 років тому. Жорстокість, з якою вони зіткнулися у своєму житті, завдає нестерпого болю. Тут всього 39 історій, але скільки десятків тисяч українців зазнали тоді переслідувань, арештів, репресій? Їх вбивали, катували, закривали в тюрмах та висилали в Сибір. Незважаючи на це, вони залишилися незламними та нескорилися ні німцям, ні більшовикам.
На першій сторінці кожної з розповідей є QR-код, перейшовши за яким ви можете почути частинку історії людини її ж голосом. Любов Загоровська провела величезну роботу зустрівшись з цими героями та розповівши нам все це. Ми завжди маємо пам'ятати, якою ціною нам дається наша свобода та незалежність України.
Ви знаєте, я люблю ділитися з вами цікавими думками чи фактами. Сьогодні хочу залишити декілька думок людей, які заслуговують бути почутими.
• Ніж ганебне життя, то краще смерть. – Мирослав Симчич
• Здобути державу – це півбіди-лиха, а важче утримати. Ми, наприклад, здобули, а утримати як тепер важко. То на вашу долю припало найважче завдання – утримати державу.– Мирослав Симчич
• Маму з татом виселили в сусідню хату, а нашу хату зайняв гарнізон, все майно понищили, покрали. У скринях було якесь полотно, якісь сорочки, якесь убрання, вишиття – все покрали. То совіти крали і продавали людям, чи віддавали за горілку, чи собі додому висилали. – Катерина Бережанська
• Якби не УПА, то не знаю, чи Україна виборола б незалежність. Бо в кого у душі націоналізм – то це вже до останнього, це вже нікуди не дінеться. – Микола Корольчук
• Знаєте, я страшно любив Україну, я Україну любив понад усе. – Михайло Калиняк