Я покладала на цю історію великі надії, але вона мене розчарувала. Я не скажу, що вона аж така погана, але вау її не назву. Всі розділи, там де були сцени 18+ я пропускала, вони мені взагалі не подобались. Драма Мілер була просто жахлива. Вона не може покинути свою роботу, яку вже не дуже любить, бо зобовʼязана батьку, щоб він у ній не розчарувався вона мусить працювати не покладаючи рук.

Поки йде дуже важко, перші 50 сторінок не затягнули... Відклала на потім, може буде інший настрій, і тоді зайде

Ця серія стала найкращою прочитаною за цей рік! З героями я сміялася, хвилювалася і просто насолоджувалася читанням. Кожна частина і кожен герой - у саме серденько. Три книги вже прочитані, дві ще попереду, але мені вже сумно, що я колись це дочитаю.

Найщемливіша і найніжніша книга з усієї серії Місто вітрів. Ріо прийшов, щоб захопити ваше серденько!

“Підіграй мені” — Ліз Томфорд Цикл Місто вітрів Після “Спійманої” я вже знала, чого чекати від Ліз Томфорд гарячої хімії, живих героїв і м’якої, емоційної оповіді. Але “Підіграй мені” виявилася більш ніж просто романом про фейковий шлюб хороша історія про двох людей, які навчилися не тільки кохати, а й залишатися собою поруч із тим, хто важливий. Кеннеді постає перед читачем як сильна, але поранена жінка, яка не дозволяє собі слабкості. Ісая ж її повна протилежність: спокійний, витриманий, іноді навіть надто закритий. Їхні діалоги, хоч і дещо надто “ванільні” для мого смаку, мають ту щирість, яка чіпляє. Сюжет розвивається повільно, у стилі slow burn, і саме це додає історії реалістичності. Кожна сцена між ними це не просто флірт, а маленька спроба довіри. Друга половина книги, коли емоційні бар’єри починають падати, дарує той момент, коли всі пазли стають на місця: кохання, прощення, вразливість усе зливається в цілісну картину. Як роман - це ніжна історія про зцілення, але не без дрібних недоліків: деякі діалоги здавались занадто “солодкими”, а Ісая місцями дратував своєю пасивністю. Та, попри це, фінал лишив відчуття тепла й вдячності. “Підіграй мені” історія про тих, хто пережив бурю, але все одно здатен кохати. Про віру, що навіть після болю можна почати спочатку.

Ця книга читається напрочуд легко — від першої до останньої сторінки відчувається комфорт і спокій. Автор порушує важливі теми: емоційне сприйняття подій, ставлення до людей, уміння приймати ситуації такими, які вони є. А також сприймати себе зі своїми ж недоліками, саме сприймати, а не боротися, приховувати їх. Головні герої виписані дуже живо — віриш у кожне їхнє слово й дію. Так, місцями сюжет повторюється, деякі сцени здаються знайомими, а розв’язка — передбачуваною. Проте це зовсім не псує враження. Навпаки, саме в цій простоті — затишок історії. Я знала, що на мене чекає хепі-енд, і, мабуть, тому читала з особливим задоволенням.

Роман Ліз Томфорд «Вище неба» — це солодка та зворушлива історія про кохання? Авторка дуже тонко передає внутрішній світ героїв: їхні сумніви, страхи й водночас прагнення до щирих почуттів. Атмосфера книги наповнена емоціями, які мені відгукнулися — я то посміхалася, то щиро співпереживала персонажам у складні моменти. Ця історія порушує важливі теми — довіру, другий шанс, вибір між страхом і любов’ю. Вона залишає після себе приємний післясмак емоцій та роздуми про справжні цінності. Окремо хочу відзначити гумор. Він звучить природно й живо, завдяки чому герої стають реалістичними та близькими. Жартівливі діалоги не виглядають надуманими, вони створюють баланс між драматичними подіями й легкими моментами, додаючи тепла та світла історії. Особливою «перчинкою» стали сцени 18+, які органічно вплітаються в сюжет і підсилюють емоційність книги. «Вище неба» — книга, яка торкається серця й довго не відпускає після прочитання? Обов’язково читатиму продовження, бо ця частина мене зачарувала! #марафонкнигомам (Кумедна історія)

До цієї книжки я підійшла вже після того, як прочитала третю частину серії "Спіймана", і мала певні очікування. "Правильне рішення" розповідає історію Раяна та Інді, які, на перший погляд здаються абсолютними протилежностями: він: втілення дисципліни, контролю й внутрішньої зібраності, вона: емоційна, непередбачувана й трохи хаотична. Саме це зіткнення характерів створює напругу й водночас хімію, яка поступово розгортається на сторінках. Фальшиві стосунки як троп - не новинка у жанрі, проте тут він спрацьовує доволі органічно. Це дало авторам можливість показати справжні обличчя героїв під масками, які вони звикли носити. За цим процесом цікаво спостерігати, адже він не лише підштовхує персонажів до розвитку, а й змушує задуматися, наскільки ми самі буваємо 'рольовими"у власному житті. Разом із тим мушу відзначити і свої зауваження. Частина діалогів Раяна видалася занадто солодкою й дещо штучною, через що їхня щирість для мене часом губилася. Крім того, у середині книги сюжет відчутно втратив темп: хотілося більшої динаміки та емоційного напруження, замість повторюваних моментів. Ці деталі дещо вибивали з ритму, хоча не зіпсували загального враження. Інді ж, навпаки, сприймалася як найсильніша частина оповіді. Вона жива, неідеальна, іноді імпульсивна, але завдяки цьому справжня. Її характер і внутрішня свобода врівноважували загальну 'правильність" історії. Моя оцінка 9/10???