
Залишайтеся з Readeat
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях

Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях


Ліз Томфорд — молода американська письменниця, яка в своїх романах поєднує спортивну тематику з романтичними елементами, створюючи захопливі історії, де герої не лише борються за свої мрії, але й за справжні стосунки.
Авторка особливо цінує в своїх романах реалістичність, здорові стосунки, де головні герої підтримують одне одного і стикаються з реальними проблемами. Вона вірить, що справжні стосунки базуються на взаємній повазі, підтримці та компромісах. Її книги втілюють ідеї про те, як важливо бути відкритим, чесним і вразливим, навіть коли здається, що це неможливо.
Цікаве про авторку:


Однозначно раджу до прочитання весь цикл Міста вітрів. Після прочитання вже 4 книги, мені все більше хочеться побачити Чикаго 😍 Як завжди книга Л. Томфорд написана невимушено і легко. Читати було приємно, атмосфера нереально затишна. Ісая і Кеннеді в саме серце. Мені здається навіть її довга неприязнь виникала частково й через те, що десь серце й підказувало, що щось не так😁 Мені подобається як легко вплітаються попередні історії, хоча признаюсь, що я добіса заплуталась! І вже в історії Ріо я точно зійду з розуму. Буду малювати мапу їхніх родинних зв'язків😅 І знаєте що? Я давно не плакала над книжкою. Але вже з +-300 сторінки з моїх очей котились сльози. Від щирих слів. Від співчуття. Та від сміху. Це було прекрасно. І навіть хочеться сказати, що такого кохання як те, про яке пише Томфорд бажаю кожному, бо воно завжди гаряче і палке 🤗❤ Ох ці сцени 18+.. Я дуже не люблю коли вони описані зверхньо. Видумано. А там все було так ніжно, іноді й не дуже😏 але комфортно.

10/10⭐ Однозначно раджу до прочитання весь цикл Міста вітрів. Після прочитання вже 4 книги, мені все більше хочеться побачити Чикаго 😍 Як завжди книга Л. Томфорд написана невимушено і легко. Читати було приємно, атмосфера нереально затишна. Ісая і Кеннеді в саме серце. Мені здається навіть її довга не приязнь виникала частково й через те, що десь серце й підказувало, що щось не так😁 Мені подобається як легко вплітаються попередні історії, хоча зізнаюсь, що я до біса заплуталась! І вже в історії Ріо я точно зійду з розуму. Буду малювати мапу їхніх родинних зв'язків😅 І знаєте що? Я давно не плакала над книжкою. Але вже з +-300 сторінки з моїх очей котились сльози. Від щирих слів. Від співчуття. Та від сміху. Це було прекрасно. І навіть хочеться сказати, що такого кохання, про яке пише Томфорд ,бажаю кожному, бо воно завжди гаряче і палке 🤗❤ Ох ці сцени 18+.. Я дуже не люблю, коли вони описані зверхньо. Видумано. А там все було так ніжно, іноді й не дуже😏 але комфортно.

🐈 Мурчу від задоволення

Я покладала на цю історію великі надії, але вона мене розчарувала. Я не скажу, що вона аж така погана, але вау її не назву. Всі розділи, там де були сцени 18+ я пропускала, вони мені взагалі не подобались. Драма Мілер була просто жахлива. Вона не може покинути свою роботу, яку вже не дуже любить, бо зобовʼязана батьку, щоб він у ній не розчарувався вона мусить працювати не покладаючи рук.

Поки йде дуже важко, перші 50 сторінок не затягнули... Відклала на потім, може буде інший настрій, і тоді зайде

Ця серія стала найкращою прочитаною за цей рік! З героями я сміялася, хвилювалася і просто насолоджувалася читанням. Кожна частина і кожен герой - у саме серденько. Три книги вже прочитані, дві ще попереду, але мені вже сумно, що я колись це дочитаю.

Найщемливіша і найніжніша книга з усієї серії Місто вітрів. Ріо прийшов, щоб захопити ваше серденько!

“Підіграй мені” — Ліз Томфорд Цикл Місто вітрів Після “Спійманої” я вже знала, чого чекати від Ліз Томфорд гарячої хімії, живих героїв і м’якої, емоційної оповіді. Але “Підіграй мені” виявилася більш ніж просто романом про фейковий шлюб хороша історія про двох людей, які навчилися не тільки кохати, а й залишатися собою поруч із тим, хто важливий. Кеннеді постає перед читачем як сильна, але поранена жінка, яка не дозволяє собі слабкості. Ісая ж її повна протилежність: спокійний, витриманий, іноді навіть надто закритий. Їхні діалоги, хоч і дещо надто “ванільні” для мого смаку, мають ту щирість, яка чіпляє. Сюжет розвивається повільно, у стилі slow burn, і саме це додає історії реалістичності. Кожна сцена між ними це не просто флірт, а маленька спроба довіри. Друга половина книги, коли емоційні бар’єри починають падати, дарує той момент, коли всі пазли стають на місця: кохання, прощення, вразливість усе зливається в цілісну картину. Як роман - це ніжна історія про зцілення, але не без дрібних недоліків: деякі діалоги здавались занадто “солодкими”, а Ісая місцями дратував своєю пасивністю. Та, попри це, фінал лишив відчуття тепла й вдячності. “Підіграй мені” історія про тих, хто пережив бурю, але все одно здатен кохати. Про віру, що навіть після болю можна почати спочатку.