Я обожнюю цю авторку і прочитала майже всі її книги. На жаль, ця сподобалась мені найменше. Абсолютно не в стилі Дашвар, до якої ми звикли. З одного боку круто, що авторка тестує нові жанри, тематики, однак мене ця історія не затягнула, занадто багато всього: і сучасність, і минуле, і містика, і секс, і війна - мучила її кілька місяців.

Я читала цю книгу в далекому 2007 році, коли закінчувала 11-й клас ? Замовляли ми її через каталог, який поштою приходив кожний місяць. І на той час - це, канєшно, був розрив. Пройшло багато років і ця книга знову в моїх руках - прочитана наново. Емоцій таких бурхливих вона не викликала як тоді, але заставила трохи задуматись над своїм змістом. Я зрозуміла, що не люблю "вайб села" в книжках, коли його висвітлюють от саме так, як написано в цій книзі. Хто читав, той розуміє, що я маю на увазі. Дивні стосунки, дивна любовна лінія, дивні вчинки, дивні люди... Через призму сьогодення майже все написане в книзі сприймається дивно і не зрозуміло. Ніби я потрапила в минуле сторіччя

Незвичний жанр як для Люко Дашвар, але дуже цікавий, переплетення містичного та фантастичного з реальним життям звичайного містечка. Не можу сказати, що читається дуже легко - я брала паузи в кілька днів, але бажання дочитати, дізнатись, а що ж там далі було присутнє весь час. Однозначно рекомендую.

В свої 20-25+ обожнювала книги Люко Дашвар. Цю прочитала у 33 (в 2025 р.). В книзі події 2014 року, волонтери, майдан, небесна сотня… сумно, відлуння сьогодення. Сама задумка цікава! Це однозначно у стилі авторки і за ці неймовірні повороти та розвʼязки я обираю читати її книги. Рекомендую прочитати. Хоча, під час війни це трохи важко і навіює сум. Враження не зовсім однозначні. Але сама історія точно варта уваги. І я теж розділяю думку, що це одна з найкращих книг Люко Дашвар.

Дала почитати жінка, вона в захваті, а мені якось посередньо.

Роман в стилі авторки. Мені за це й імпонує Люко Дашвар - комусь можуть подобатись її книги, комусь ні, але залишитись байдужим не вийде ні в кого. Вона бере головних героїв і закручує сюжет. Вони тобі подобаються, а хтось, навпаки, ні; ти переживаєш всі події разом з ними. Всі проходять свої трансформації, авторка перевертає з ніг на голову всіх, нікого не оминає, і врешті-решт, у фіналі абсолютно змінюється відношення до головних героїв. Неможливо залишитись осторонь і не проникнутись. І відірватись неможливо.

У стилі Люко Дашвар. Кінець перевертає все з ніг на голову. Якщо ви зараз «не в ресурсі», не раджу, краще відкласти до наступного разу. Як на мене, 4/5. Досить важко йшла, як для інших книжок авторки. Поставила 6, 7 - це максимум. Я раніше любила її книжки, трилогію читала, правда, десь у 2014 (коли мені було 22-23 роки) була в захваті+ ще пару книжок. Ініціацію ж починала десь у 20-му. Важко йшла, зараз вже вирішила таки добити її. І знову, це було досить важко: перехід між подіями мені подобався, а от головна героїня .. скажімо, дивна. Не даремно відтягувала читання останніх 10-15 сторінок- сум, та й годі. Або я вже занадто доросла для Дашвар?‍♀️

Читати чи ні — вирішувати вам. Для себе я вирішила, що відтепер твори Люко Дашвар для мене табу.  Не хочу писати негатив. Думаю, кожен автор вносить свій погляд і свої думки, які нам або відгукуються або проходять повз. Цього разу це було повз.  Сюжет простий. Нащадки відомого архітектора приїжджають на його день народження. Але не тому, що хочуть привітати. Адже у родичів любов до грошей сильніша, ніж любов до діда. Усі приїхали за спадком.  Тут стається вбивство. Починається розслідування. Але це не типовий детектив.  Усі ці події відбуваються незадовго до початку повномасштабної.  І все тут змішалося. Довгі безцільні діалоги, які врешті-решт не впливають на фінал.  Загалом історію можна було розказати на 200 сторінках, і аж ніяк не на майже 500.  Висновок: це не моя історія. Хоча, можливо, комусь буде цікавою.