Люко Дашвар

В свої 20-25+ обожнювала книги Люко Дашвар. Цю прочитала у 33 (в 2025 р.). В книзі події 2014 року, волонтери, майдан, небесна сотня… сумно, відлуння сьогодення. Сама задумка цікава! Це однозначно у стилі авторки і за ці неймовірні повороти та розвʼязки я обираю читати її книги. Рекомендую прочитати. Хоча, під час війни це трохи важко і навіює сум. Враження не зовсім однозначні. Але сама історія точно варта уваги. І я теж розділяю думку, що це одна з найкращих книг Люко Дашвар.

Дала почитати жінка, вона в захваті, а мені якось посередньо.

Роман в стилі авторки. Мені за це й імпонує Люко Дашвар - комусь можуть подобатись її книги, комусь ні, але залишитись байдужим не вийде ні в кого. Вона бере головних героїв і закручує сюжет. Вони тобі подобаються, а хтось, навпаки, ні; ти переживаєш всі події разом з ними. Всі проходять свої трансформації, авторка перевертає з ніг на голову всіх, нікого не оминає, і врешті-решт, у фіналі абсолютно змінюється відношення до головних героїв. Неможливо залишитись осторонь і не проникнутись. І відірватись неможливо.

У стилі Люко Дашвар. Кінець перевертає все з ніг на голову. Якщо ви зараз «не в ресурсі», не раджу, краще відкласти до наступного разу. Як на мене, 4/5. Досить важко йшла, як для інших книжок авторки. Поставила 6, 7 - це максимум. Я раніше любила її книжки, трилогію читала, правда, десь у 2014 (коли мені було 22-23 роки) була в захваті+ ще пару книжок. Ініціацію ж починала десь у 20-му. Важко йшла, зараз вже вирішила таки добити її. І знову, це було досить важко: перехід між подіями мені подобався, а от головна героїня .. скажімо, дивна. Не даремно відтягувала читання останніх 10-15 сторінок- сум, та й годі. Або я вже занадто доросла для Дашвар🤷‍♀️

Читати чи ні — вирішувати вам. Для себе я вирішила, що відтепер твори Люко Дашвар для мене табу. 

Не хочу писати негатив. Думаю, кожен автор вносить свій погляд і свої думки, які нам або відгукуються або проходять повз. Цього разу це було повз. 

Сюжет простий. Нащадки відомого архітектора приїжджають на його день народження. Але не тому, що хочуть привітати. Адже у родичів любов до грошей сильніша, ніж любов до діда. Усі приїхали за спадком. 

Тут стається вбивство. Починається розслідування. Але це не типовий детектив. 

Усі ці події відбуваються незадовго до початку повномасштабної. 

І все тут змішалося. Довгі безцільні діалоги, які врешті-решт не впливають на фінал. 

Загалом історію можна було розказати на 200 сторінках, і аж ніяк не на майже 500. 

Висновок: це не моя історія. Хоча, можливо, комусь буде цікавою.

Чудова книга улюбленої авторки. Як завжди влучно та актуально. Цікаво змальовані емоції головної героїні. Прочитала на одному диханні.

Книги Люко Дашвар для мене - це, однозначно, захват і любов з першої сторінки. Але з останньою її книгою відносини не склались🫥
Книга, як завжди у стилі авторки - у ній загадкові переплетіння долі та несподівані, і часом, зовсім невипадкові зустрічі та події, але це все приправлено легким нальотом згадки про "совєти", що зовсім мені не імпонує.
У центрі сюжету - старий заслужений архітектор есесеру, який, на думку численного потомства, має незліченні скарби, за які вони готові поборотися, хоч і ціною власною честі та совісті. Тут повною мірою зображено і підлабузництво, і вислужування, і торги з власним "я", і найгірші прояви людських думок і вчинків, що часом хочеться вимити руки - бо стає гидко. Проте, зважаючи на авторитет авторки та власну цікавість - доводилось читати до кінця.
Звісно, як у кожній детективній історії - маємо труп у бібліотеці, велике коло підозрюваних у моторошному "замку", викриття старих таємниць, епатажного детектива та пошуки вбивці.
Як на мене - якби не просякнутість духом союзу та згадок про всі ці партії, вислужування та "ходіння по головах" заради місця у тій же оспіваній партії - книга була б захоплюючою. Також неприємно вразило те, що половина персонажів - московити, а ще час, коли відбувались події, бо знову довелось зануритися у перші дні повномасштабки - а це, погодьтесь, аж ніяк не приємно.
Загалом, книга залишила змішані відчуття, рекомендувати не буду. І зважаючи на шрифт та оформлення - співвідношення ціна-якісь книги невиправдані.

Спадок
Люко Дашвар
КСД•Харків•2023

🇺🇦 Український автор (Ірина Чернова) 3 жовтня 1957 р.
🖋 Книга 2023
📜 496с
🎭 Детектив, Сучасна проза, Сценарій

Можна було б і не читати
💚💚

🌟 Головна теза:
«Але хіба ми все робимо лише для когось? Маємо себе хронічно пропрацювати, бо якщо цього не робити, де взяти кляті сили весь час і геть усе робити естетично?..»
👩‍💻 Відгук:
Що ж. Маю щось сказати. Я не поціновувачка авторки, але вона улюблена у моєі подруги і я читаю за її порадою. І тут є котики😍
Авторка має багато шанувальників і це чудово.
Події в Ірпені. За жанром більше схоже на сценарій до детективного фільму.
Той випадок, коли в одну історію впихнути всі екшенові моменти зі свого багажу знань. Ось тому мене не покидала думка впродовж всього читання: десь це вже було. 🤷‍♀️
Як на детективчик а-ля 90-ті навіть і не погано. Живенько читається. Можна розважити голову ввечері. Поки що краще з усього, що я читала в неї, тому +1 бал. Та не всі герої зрозумілі, цей ветеринар з котиками…
Історія відбувається в лютому 2022 року. Але нас часто відкидає автор на минуле, щоб так чи інакше пояснити вчинки героїв.
Чорне і біле. Родичі-росіяни погані, родичі-українці хороші. Старий маразматик отримує шок у фіналі як і має бути. Та в кінці стає зрозумілим шлях голови родини. Сцени 🔞 збочені як на мене. Ось так і в житті буває, при владі бездарі але мають рушійні важелі впливу. Напевно, авторці, накипіло на душі.
Мені важко уявити, що в одній родині може бути стільки багна. Місцями нудило і жахало. Бридко. Але насправді, чи добре й ми знаємо своїх родичів всіх. Чим вони жили і як?
Як прийшло так і пішло. Мораль цієї книги.
Хто читав вже новинку? Любите Люко Дашвар?

Дуже сподобалось продовження історії про Шанівку, захоплююче.

Добродушна і довірлива Галя. Найбільша її біда -  бажання усім допомогти, а в результаті виходить, як завжди, вона ж винна. Галя працює в елітному салоні краси і утримує свого чоловіка, "майбутнього психолога", який тринькає її гроші наліво й направо. Одного разу Галя стає свідком злочину і з того дня усе її життя йде шкереберть.

Ну й закрутила Люко Дашвар. Тут вам і нова стара поліція і контрафактні ліки, і відмивання грошей корумпованими політиками, вбивства і проблеми людей з ВІЛ та СНІД. Фінал відкритий, хоча оптиміст в мені підказує, що там гепі-енд)) Впродовж усього читання не полишала думка, що дивлюся якесь ток-шоу "аля Ольги Герасим'юк". Читається легко та швидко (і значно краще для мене, ніж "Ініціація"), але перечитувати точно не буду.

Колись мені було 17, і я, юна провінціалка, яка щойно закінчила школу, приїхала підкоряти столицю. Ні гроша за душею, зате багато амбіцій, все життя попереду та купа мрій - дарували крила та відкривали можливості. Тримісна кімната в гуртожитку, де ми уживалися вчотирьох, вп'ятьох, а іноді й у вісьмох, ніяк не заважала нашому щастю. Скоріше навпаки, тут ми мріяли, розмовляли про все на світі, були самими собою і пробували дорослість на смак. Навіть, якщо доводилося ділитися ліжком, поличками, останніми гривнями чи прив'ялою картоплею...

Герої цієї книги, Макар, Гоцик та Люба мали свій "двадцятисемиметровий космос на Староконстянтинівській", де були так само щасливі, як і ми. Та столиця вміє ламати людей, змушує їх мінятися, бути не тими, ким вони є насправді. Занапащає чисті душі...

Великі дядьки, брудні політики, впливові чинуші, державні діячі, колись теж були юними і безгрішними, доки не продали свої душі за посади та гамани, зате тепер керують життям не лише столиці, а й всієї країни...

Свого часу перечитала практично всі твори Люко Дашвар, доки не трапилася зі мною "Ініціація", після того наші шляхи розійшлися... А от зараз рука сама потягнулася до "Райцентру", який пропустила... Виявляється, це передісторія до трилогії "Биті є". Так приємно було знову повернутися у часи студентства. Ех...

Книга не сподобалась... Задум хороший, але взагалі якось нічим не зачіпило... Ну таке... Знайомим рекомендувати не буду.