Неймовірна історія. Відносно невелика, інтригує одразу і читається супершвидко. Відчуття під час читання дивні - ніби підглядаєш за життям незнайомих людей, що стають близьким. Дуже щира інтимна книга.

Дуже неочікувані враження після прочитання цієї книги. Чомусь уявила собі, що це буде "легенька" книга на літо про романтику, подорожі, безтурбоття та сонце. А отримала книгу про дружбу, подорожі в онлайні, неймовірну напругу та переживання, і справжнє сонце лише в короткий проміжок часу і лише в конкретному місці. Насправді дуже цікава розповідь про двох людей і світ навколо них, не надто ідеальний, місцями навіть жорстокий (в деяких моментах навіть така кам'яна людина, як я, пускала сльози). Особливо мене вразив головний герой Жирний. Його філософія, бачення світу, ставлення до людей та тварин, а також гостре почуття справедливості глибоко відгукнулися в моїй душі. Разом з ним моє серце шалено билося у стресових ситуаціях, що свідчить про неабиякий талант автора так майстерно описувати події. Погоджуюсь з основним меседжем, що жити потрібно зараз. В дитинстві я теж мріяла, що виросту і придбаю морозива на цілу ванну, але тепер я виросла, а морозива не хочеться зовсім.. Ця історія залишає по собі враження та місце для роздумів, легко читається. А чи дійсно покаже Жирний Ріо дізнаєтесь в самій книзі.

«Я покажу тобі Ріо» - це не просто роман про кохання, це захоплива мандрівка крізь барви, звуки і запахи Бразилії. Авторка так яскраво малює Ріо-де-Жанейро, що здається, ніби ти сам прогулюєшся його вулицями. Головні герої живі і дуже справжні, їхні почуття і переживання відчуваються кожним рядком. Історія легко торкається теми пошуку себе, надії і змін. Це книга для тих, хто любить теплі, світлі історії з дотиком пригод і екзотики.

Я покажу тобі Ріо - це книга, яка пахне сонцем, пристрастю й свободою. Вона не просто переносить у яскраве, суперечливе й живе Ріо-де-Жанейро, вона занурює у нього з головою. У цій історії є і любов, і втеча, і внутрішній пошук - усе, що робить роман по-справжньому чуттєвим. Читаючи, відчуваєш тепло кам’яної бруківки під босими ногами, гіркоту втрачених можливостей і ніжність до героїв, які шукають себе між хаосом і красою. Це не просто історія про подорож - це подорож у себе. «Я покажу тобі Ріо» залишає після себе посмак літа, суму й мрій.

«Я покажу тобі Ріо» - ніжна, емоційна історія про пошук себе, нові почуття і другий шанс. Ця книга легко читається, але залишає по собі глибокі переживання. Герої живі, справжні, з недоліками і мріями. Особливо сподобалася атмосфера Ріо - вона така яскрава і жива, що здається, ніби сам туди потрапив. Раджу тим, хто любить сучасну прозу з душею.

Ця книга вразила мене до глибини душі. Я очікувала від неї зовсім іншого, але натомість отримала потужну, емоційну історію, яка зачепила до сліз. Вона про самотність і дружбу, людяність і мрії. Історія головного героя та кота Федора не відпускала ще довго після прочитання. Особливо сподобалися вставки у вигляді блогових текстів — ніби окрема історія всередині історії. А те, що події зосереджені в одній локації, лише підсилює глибину сюжету. Книга точно залишиться в моєму списку улюблених — незвичайна, щира і дуже сильна

Невелика книга, яку можна легко прочитати за день і яка точно не залишить байдужими. ⠀ Відразу попереджаю, що тут є жорстоке поводження з тваринами. Я, чесно, не була до цього готова, а це мій найбільший тригер ? ⠀ Це історія про мрії, самотність, віру в краще та людяність. ⠀ Головний герой книжки — відлюдькуватий чоловік, який роками не виходить із дому та має проблеми з серцями і зайву вагу. Його прозивають «Жирним» і він ховається від цієї реальності у вигаданому самим же світі — блозі впевненого в собі чоловіка, який проживає найкраще життя в Ріо. Та одного разу він зустрічає дівчину з пшеничним волоссям, яка привертає його увагу й після цього життя Паші змінюється. ⠀ Читаючи анотацію, я чомусь вирішила, що тут буде любовна історія. Але насправді — ні. Це більше історія про дружбу, про двох людей зі своїми травмами, які намагаються одне одному допомогти та зцілити. ⠀ Мені сподобалась, як написана книга. Приємний текст, легко читати, цікаві описи, роздуми. Та непогана ідея, хоч і не дуже нова. Авторка описує все ніби збоку — використовуючи слово «він», показуючи життя головного героя. І це мені здалось вдалим вибором, адже це ніби показувало, що Паша не контролює своє життя сам. Адже, як на мене, він не намагається зробити його кращим. ⠀ Хоч книга і гарно написана, у мене все ж таки були деякі питання до сюжету й до того, що відбувалось — дещо відірвано від реальності. Наприклад, невже можна стати популярним блогером, пишучи про Ріо, де ніколи не був? ⠀ У книзі авторка додає і вставки з блогу — пости, які спочатку мали трішки вайбу Ріо, але згодом більше перетворились на філософські нариси. ⠀ У мене є деякі питання до реальності деяких моментів — вона дуже щира, чуттєва, навіть світла і добра. ⠀ Порушені теми: булінг людей із зайвою вагою; жорстоке поводження з тваринами; насильство над дітьми тощо.

Шлях до щастя іноді проходить крізь терни... Був собі хлопець. Писав красиві пости у соцмережах, і всі вірили, що живе він у Ріо, бо так стверджував. Зрештою, є ж у людей талант надзвичайно реалістично відтворювати досвід, котрого ніколи не переживали вживу. От і у нього так. Майстерність письма дозволяла заробляти на життя. А насправді пляжами Ріо він не гуляв. Взагалі ніде не гуляв, спостерігав з вікна ша оточуючим світом. Через хворобу не міг дозволити собі навіть такого навантаження, як прогулянка. Та реальне життя відірветься, навіть якщо ти спостерігаєш з вікна. Особливо як ти небайдужий. О, іще одне. Дуже легко забути справжнє ім'я героя, бо майже повсюдно він у тексті Жирний. Так називали його недобрі люди, так і сам почав... Ні для кого не буде новиною, щоб люди з повнотою часто стикаються з булінгом, і Паша не став винятком. І весь текст це прізвисько мене тригерило... Повернімося до небайдужості. Наш герой спостережливий, і його емоційно зачіпає сусідське дівча. Щось у ній є, якесь особливе бачення світу. Часом недовірлива, часом нестримана, простодушна дівчина не від гарного життя шукає прихистку у квартирі малознайомого сусіда. Розповідь про дружбу дівчини підліткового віку і дорослого чоловіка уже починала мене насторожувати, особливо після моменту з біноклем. Але все розвинулося не так, як я очікувала. Попри наявні епізоди жорсткості, книжка доволі легка і, можливо, навіть казкова. Спонукає шукати способи допомагати тим, хто цього потребує. У описі цієї книжки сказало про чудеса, які перемагають реальність. І саме так її варто б сприймати. Не шукати відповідностей і глибини персонажів. Просто у один момент дві людини зіткнулися, як два небесні тіла, і хтось сильно вплинув на іншого. А як саме - читайте!