То просто неймовірне мімімі. Я не фанат романтичних історій, я надто стара цинічна жінка, щоб вірити у таке, та чи можна встояти, коли тобі пропонують різдвяне диво?
Найголовніше в «Різдвяній сукні» це атмосфера. Атмосфера Різдва, дива та кохання. Такі книжки створені, аби читати їх лише взимку з чаєм та ковдрою. Або з какао. І перед каміном. Хоча б уявним каміном. Коли за вікном падає сніг. Я читала в маршрутці, хоча це дрібниці у порівнянні із тим відчуттям затишку та тепла, яке огортає тебе з першого рядка.
Історія стара, як світ. Головна героїня, амбіційна, талановита Мег після сперті батька змушена залишивши кар’єру у модному журналі та повернутись в Чикаго, де її чекає старий будинок, в якому мешкають літні люди. Чи мріяла вона про такий спадок? Та, мабуть, ні. Але саме тут Мег знаходить себе. Саме тут вона знаходить натхнення здійснити свою мрію створити неймовірну колекцію одягу, знаходить справжню підтримку від людей, які приймають її такою, яка вона є. З її слабостями та помилками. І саме тут вона знаходить кохання (це ж справжнісінька книга про кохання ,як інакше). А головне саме тут Мег знаходить себе.
Історія так чудово демонструє, що іноді людина будує своє життя в гонитві за примарною мрією, яку їй нав’язав хтось інший. Коли біжиш, біжиш, біжиш, підкорюєш вершину за вершиною, прикладаєш зусилля , чогось досягаєш, щось переростаєш, і бачиш там десь попереду світло своєї мрії. А по факту, то зовсім не вона. Точніше то мрія, але не твоя. Так і Мег. Та вона змогла вчасно сказати стоп собі. Зробити правильний вибір. Десь ризикнути, десь довіритись по суті малознайомим людям, повірити їм і в першу чергу собі.
Ця книга вчить слухати себе, адже в ритмі сьогодення ми там рідко чуємо своє справжнє я.
Ставлю книзі 10/10 за справжнє задоволення від читання і за відчуття дива.