« – Як вдається не падати духом? – Бо в мене немає вибору. Після смерті мами для мене настали дуже темні часи. Але я знав, що заради вас із Сільві мушу шукати світло.» «Те, що ти думаєш про своє життя, визначає його реальність». Читати історії Кетрін Сентер для мене – це як повертатися додому: туди, де безпечно, затишно, добре і комфортно. Це моя комфортна авторка, з чиїми історіями я завжди відпочиваю або прикладаю їх до душі, як подорожник. “Як написати ромком” – моя третя книга авторки, але, на мій суб’єктивний погляд, є трохи слабшою за “Охоронницю” та “Привіт, Незнайомка”. Це найбільш ромкомовський ромком із цих трьох, хоча з назви можна було б про це і здогадатися) Якщо в інших історіях авторки я поринала у сюжетну історію героїні, співпереживала або гучно сміялася, то ця історія пройшла для мене більш рівно, хоч і зберігаючи всі фішки та канони, які любить використовувати авторка. Давайте, аби я вам не брехала: так, це забавний та класний ромком, але тут також підіймаються теми втрати, хвороб, іпохондрії, смерті близької людини, творчої кризи та невіри в себе. Проте все одно вся історія написана у дуже лагідній, пронизаній любов’ю та світлом манері. Чому ж це не найкраща історія авторки для мене? Десь у середині історії мені вона просіла. Я почала пришвидшувати темп читання, події ніяк не впливали на розвиток сюжету, і я трохи засумувала. Некритично, але мені було з чим порівнювати. Не вистачило дій та подій, які б реально більше розкривали персонажів. Хоча все одно самі герої класні, текст, гумор, візуалізація, літо – це все створило чудову атмосферу для розслаблених літніх читань. Особливо мені сподобався тато героїні та їхні розмови наприкінці. Це так зігрівало душу. Проте навіть, незважаючи на всі “просідання”, я не хочу занижувати оцінку, бо те, яка щирість відчувається у кожному рядку, як відчуваються та любов і занурення, з якими авторка створювала цю історію, – просто не дозволяють моєму серцю перетворюватися на критика. До того ж у кожній книзі Кетрін Сентер пише просто неймовірні епілоги та рефлексії, тільки заради яких я готова скуповувати всі її твори. Тож висновок моїх відгуків до творів Кетрін Сентер один і той самий – коли вас дістане все, ви втомитеся і вам захочеться чогось зцілюючого, доброго та щирого, беріть її книги та прикладайте до душі, наче подорожник. «Розчаровуватися боляче. Так боляче, що краще взагалі ні на що не сподіватися. А також це принизливо, правда ж? Наскільки це жалюгідно — намагатися перемогти після того, як зазнав нищівної поразки? Але Емма казала: “Які історії ми розповідаємо собі — такі історії і проживаємо”. …Бо що кращими ми себе уявляємо, то кращими стаємо.» 💗«Ось вам і весь секрет життя: будьте відверто, гордо, безсоромно вдячними».

Забагато драми. Оцінила на 8/10.

4,5/5⭐️ «Привіт, незнайомко» – чудова та щемка історія, у якій авторка прекрасно передала сприйняття світу головної героїні з її недугом і все намагалася заплутати читачів цими безликими закоханостями Сейді🤭 Грін флегівський(і) чоловік(и), кумедні ситуації, важна тема фізичного та психічного здоров’я, щирі почуття та чарівне відчуття прожитих разом з головною героїнею емоцій🐝 От знала, що Кетрін Сентер не підведе, й так воно і сталося. Всім рекомендую💫

Мені сподобалось, я задоволена. Проковтнула книжку за вечір і розслабилась

Це тепла, життєва історія про пошук себе, прийняття змін і другий шанс на щастя. Авторка легко й щиро передає емоції героїв, тому їм швидко починаєш співпереживати. Сюжет розвивається плавно, без різких поворотів, але водночас тримає увагу й викликає інтерес до кожної наступної сторінки. Книга читається швидко, залишає після себе світлий настрій і змушує замислитися про те, як важливо бути відкритим до життя та людей навколо.

За останній час це найкраща, найлегша, наймиліша книга, яку я прочитала. Не злічити скільки разів я посміхалась разом з героями) Казочка? Може бути. Але мені ця казочка неймовірно сподобалась??

«Привіт, незнайомко» — це тиха, тепла історія про людей, які шукають не ідеальне кохання, а розуміння. Без гучних подій, зате з щирими емоціями. Книга читалася легко і залишила після себе багато думок. Герої тут живі, зі своїми сумнівами й страхами, тому їм легко повірити. Особливо сподобалось, як авторка говорить про те, як легко ми помиляємось у перших враженнях і як рідко дозволяємо комусь побачити нас справжніх. Вона нагадує, що справжня близькість починається з уважності й чесності до себе. ??✨️✨️

Гарна атмосферна книга, перші сторінки читалися важко. Сюжет очевидний, але це не псує загальне враження про книгу.