«Як написати ромком» це один з найкращих ромкомів, що я прочитала. Книга легка, тепла, з чудовим гумором і дуже затишною атмосферою, мені дуже сподобався прийом «історія в історії», де герої пишуть сценарій і самі стають його частиною. Тут шалена хімія між героями, контраст між «сонечком» Еммою та буркотуном Чарлі — це окреме задоволення. Це не просто банальний любовний роман. Тут є важливі думки про сімейні обов'язки, вірність своїм мріям та вміння долати життєві труднощі. Вкінці я плакала від щастя. Книга чудова!

Ця книга – це перше знайомство з цією авторкою, і це знайомство дуже мені сподобалося. Ця книга для тих, хто любить ромкоми, хто любить кумедні випадки, хто любить романтику, хто любить гарні історії. Як в кожному ромкомі, в нас є головна героїня Емма: вона мріє стати гарним сценаристом романтичних фільмів, вона має хист та талант, але вона має доглядати за своїм хворим батьком. Але тут з'являється головний герой Чарлі – відомий сценарист, він просто кумир Емми. Але, як кажуть, не створюй собі кумирів, бо, коли Емма зустрічається з ним особисто, все виявляється не так прекрасно. Їй випадає шанс попрацювати з ним, шанс показати себе, шанс вирватися вперед, ну і тут все як в ромкомах: через сварки, через працю, через поступки один одного вони пізнають один одного, і вже Емма не зі смаком ваніліну, а він і не такий буркотун. Книга – це наче зазирнути за лаштунки романтичних фільмів, ця книга мене веселила, ця книга змусила мене посміхатися, ця книга змусила мене захотіти включити гарний фільм і насолоджуватися життям. Ця книга про віру в себе, про любов і до себе, і до інших, ця книга про мрії, які потрібно вірити і йти до них, ця книга про кохання, про кохання, як в старому ромкомі. Моя рекомендація: коли читаєте, включіть пісню Cheev «Ромкоми» – вона просто ідеально підходить для читання цієї книги.

8/10 ⭐️ Це було добре, прям дуже добре. Написано легко й водночас захопливо. Але все в цій книзі передбачувано. Вона має вайб романтичних фільмів початку 2000-х — мило, цікаво й трохи казково. Хоча фінал очевидний, це зовсім не заважає читати й захоплюватися героями. Книга — хороший варіант для відпочинку. Іноді хочеться історії, де ти заздалегідь знаєш усе — і все одно кайфуєш у процесі.

За такою дофаміновою обкладинкою я очікувала зустрітити легку і відверто кажучи без особливих сенсів історію. Проте я отримала чудову романтичну історію, схожу на ті фільми 2000-х про кохання 🥰 про буркотуна і сонечко в сонячному Лос-Анджелесі ☀️ Але.. ця книга зовсім не про дурощі закоханих.. хоча тут і таке є 💓 Вона піднімає багато складних тем, коли людина на роздоріжжі свого життєвого шляху і не знає чого очікувати від життя, живе в постійному страху переживань, скорботи і на те є свої складні причини. Це здавалось буде чергова, солодка історія, та вона сповнена життєвими сенсами на які варто звернути увагу 💔 Бо ми самі пишемо історію свого життя.. що саме ми помічаємо, чи хочемо ми того кохання, від чого радіємо, чим насолоджуємось ❤️‍🔥 Це історія для натхнення і наповнення 🥰 Атмосфера, персонажі.. я наче дивилась фільм. І по відчуттям мені це нагадало «Відпочинок за обміном» 🎬❤️ Якщо ви шукаєте легку, романтичну, щімку історію — я вам рекомендую звернути увагу на цю 💞📖 📖 З книги 📖 ❤️‍🔥 Щастя завжди краще з дрібкою смутку. ❤️‍🔥 Які історії ми розповідаємо собі — такі історії і проживаємо. ❤️‍🔥 Писати про людство в його найгіршому прояві — легко, проте це не єдина історія, яку варто розповідати. Бо що кращими ми себе уявляємо, то кращими стаємо.

Книжка непогана, легка, десь розслабитися й відпочити біля басейну, але точно не найкраща у своєму жанрі. Ненапряжне прохідне чтиво. Дещо було описано дуже поверхнево, дещо не сподобалось, у щось я не повірила. Та й професія героїні стала в нагоді десь приблизно раз. Про кінцівку взагалі промовчу.. якийсь сюрреалізм, який взагалі, на мою думку, був не потрібен, адже якби все було так просто, злочинців би не існувало🥲 Якщо не придиратися, завданням цієї книжки було просто провести фаново з нею час і вона з цим впоралася. Я відпочила;)

«Охоронниця» — хороша, легка романтична історія, яка читається дуже швидко й легко. Тут є флірт, жарти, багато діалогів, фальшиві стосунки та «одне ліжко» — словом, усе, що треба для приємного ромкому. Мені дуже сподобалася атмосфера ранчо, хоча її виявилося трохи менше, ніж я очікувала. Сюжет без якихось шалених поворотів, але читати було цікаво й нудно точно не було. Особливо сподобалися персонажі та їхня взаємодія — були моменти, від яких я просто усміхалася. Трохи не вистачило емоційної глибини й сцен, які б надовго залишилися в пам’яті. А ще подекуди мені не зовсім відгукувалася поведінка Брукс, бо вона не завжди відповідала образу, який склався в мене на початку. Але це точно не зіпсувало загального враження. Якщо порівнювати з «Привіт, незнайомко», то особисто мені «Охоронниця» сподобалася більше. Це не книга з категорії «вау, тепер це моя улюблена», але дуже приємна історія, щоб відволіктися, відпочити й на кілька годин зануритися в романтичну казочку. І окремий плюс за відсутність сцен 18+. Звучить дивно, але цій історії вони справді були зовсім не потрібні — усе й без них виглядало гармонійно. Загалом я залишилася задоволена й зовсім не шкодую, що її прочитала.

Письменниця Емма поставила кар'єру та життя на паузу задля догляду за батьком. Несподівана пропозиція покращити «жахливу роботу» улюбленого сценариста Чарлі стала поштовхом до нових звершень. Втім, реальна зустріч швидко розвіює рожеві хмари: з’ясовується і неприємна брехня друга, і те, що кумир зовсім не такий, яким здавався. Чарлі виявляється самовпевненим, неохочим до співпраці та навіть порівнює її історії зі штучним ароматизатором — ваніліном. Та попри це, конструктивна критика, впевнені контраргументи дівчини й приклади щодо нового сценарію фільму «Це сталося якось уночі» поступово змінюють його думку. Саме так починається їхня співпраця — із певними умовами та своєрідною перевіркою написаного «божевілля». Те, що в оповіді здавалося дивним, у житті набувало особливої, спокусливої привабливості. Кохання головних героїв зародилося з взаємодії, протиріч і дружби — у тихих вчинках, а не гучних словах. Адже щастя не любить розголосу. Книга багато смішила, занурювала у світ сценаристів і ромкомів. Відчутна різниця між класикою і кліше: романтичні комедії — це про закоханість. А закоханість — це про почуття. Головні герої, подолавши всі перешкоди — внутрішні й зовнішні, — у кінці обов’язково залишаються разом. Це неймовірна розповідь про сім’ю, життєві труднощі, страхи, потребу в допомозі й відштовхування інших. Зі згадками про хвороби, проте вони залишаються на другому плані, — більше про відвертість, довіру, прощення та здійснення мрій.

«Як написати ромком» мені надзвичайно сподобалася. Тут є абсолютно весь знайомий набір жанру: троп «буркотун і сонечко», вимушене співжиття двох сценаристів під одним дахом, купа кумедних безглуздих ситуацій і передбачуваний фінал. Але книга чіпляє тим, як саме авторка це подає. Вона не намагається прикинутися чимось серйознішим, а відкрито глузує з голлівудських штампів, створюючи крутий мета-ромком. Герої отримались дуже приємними. За їхніми суперечками про те, як правильно писати сценарії, справді цікаво спостерігати. Хімія між ними будується на класному тонкому гуморі й адекватних діалогах. Попри всю банальність сюжетних поворотів, історія не дратує штучною драмою. Це легка, розумна й іронічна книжка, що ідеально виконує свою функцію — дарує купу позитиву й розвантажує мізки. Мені просто не було до чого прискіпатися, бо як якісний ромком цей роман працює на всі сто 😍