Люблю стиль письма, як у цієї авторки – він інтригує та захоплює з перших сторінок. Проте ближче до середини події розвиваються трохи зашвидко, і найцікавіша частина історії стає відомою раніше, ніж хотілося б. Деякі персонажі і фінал здаються не до кінця розкритими.

Але авторка порушує багато важливих і соціально гострих тем, що робить книгу вартою уваги.

“Остання бібліотека” – це надзвичайно мила, затишна і приємна книга, яка створює ідеальний настрій для осінніх вечорів. Як може не сподобатись історія, де головна героїня щиро обожнює книги?

Хоча іноді її невпевненість у собі та кліше на кшталт “у мене нічого не вийде” можуть трохи дратувати, це не зіпсувало загального враження. Ця книга потрапила до мене у потрібний момент, і я прочитала її дуже швидко.

Після прочитання залишаються тільки теплі почуття, а кожен спогад про неї викликає у мене теплу усмішку. “Остання бібліотека” – це історія про доброту, людяність і любов до книг, яка чудово підходить для читання восени. Рекомендую!