Це не та книга, щоб прочитати та забути… ні, навіть після декількох днів після, я всеодно повертаюся думками до неї. Це не книга для тих, кому 20, це книга для більш зрілих, для тих, хто пізнав втрату, біль, вибір, непрості життєві рішення. Це читання не задля розваги, це про непрості вчинки та їхні наслідки, про думки та емоції. Дуже глибока книга, попри її маленький розмір. Я купувала цю книгу, навіть не читаючи анотації, і не пошкодувала про це!

Уже за кілька сторінок я відчула цей біль у грудях. Він не відпускав мене до самого кінця, коли я нарешті видихнула — ніби весь цей час затримувала подих. Якщо ви хочете усміхатися, сміятися, замислюватися й плакати — книжка для вас. Я й сама не знаю, як так тихо й несподівано впізнала себе в білій жінці у менопаузі, п’ятдесятирічній матері двох дорослих дітей, але — так, це сталося. Ця книга змусила мене тужити за материнством, якого я ніколи не зазнаю, й за втраченими моментами між мною та рідними, які вже пішли у засвіти (тату, я за тобою дуже сумую). За історіями, які так і не були розказані, за сміхом, що застряг у горлі, за обіймами й «привіт», а понад усе — за силою численних «прощавай», які ми переживаємо впродовж життя, якими б малими вони не здавалися. У книжці ти перебуваєш усередині думок матері, дружини, жінки — Рокі. Вона старається як може й часто зазнає поразок. Вона застрягла, як сама каже, між двома дорослими дітьми й двома ще живими, але вже старіючими батьками, мріючи, щоб час зупинився саме там — під час їхньої відпустки в орендованому будиночку. Кожен розділ — це або один день цієї відпустки, або спогад. Ти починаєш цікавитися, що ж насправді тримає її в напрузі, окрім тривоги та менопаузи, й це поступово й майстерно відкривається з кожним поверненням у минуле, позначеним віком її дітей. Не знаю, чи дала ця книга відповіді на питання, які я ставлю собі про життя, любов, дітей, психічне здоров’я і про те, що насправді матиме цінність через 20 років. Але вона змусила мене голосно сміятися з думки, що «жодна моя думка насправді не є унікальною». Мої тривоги вже переживали безліч жінок до мене, і в цьому я знайшла певний спокій. Чудове, не надто довге читання, яке допомогло вирватися з романтично-фентезійного туману.