Кетрін Ґрейс Кац

Цікава, глибока й по-справжньому унікальна книга про Ялтинську конференцію — очима тих, кого історія зазвичай залишає поза кадром. Напевне, саме так можна коротко підсумувати враження.

Я натрапив на «Ялтинські доньки», шукаючи щось подібне до «Велич і ницість», яка свого часу справила на мене велике враження. Переосмисливши ту масштабну працю, я зрозумів, що хочу знову зануритись у детальну, емоційно насичену розповідь про життя непересічних людей у вирішальні моменти історії. І ця книга не просто не розчарувала — вона здивувала глибшим, несподіваним ракурсом.

Авторка показує політику й війну не лише крізь призму рішень лідерів, а й через присутність їхніх доньок — освічених, харизматичних, уважних жінок, які стали мовчазними (а іноді й активними) учасницями дипломатичного процесу. Їхня участь в Ялті — це не просто супровід, а справжня історія про вплив, про напруження, про любов і спостереження зсередини. Про це, до речі, написано значно менше, ніж про тих, хто формально "вершив долю світу". А дарма.

Це також книга про протиставлення: між публічним і приватним, між офіційною дипломатією і людськими почуттями, між чоловічим прагматизмом і жіночою інтуїцією. Про чоловіків, які не завжди бачили повну картину, і про жінок, які іноді розуміли більше, ніж здавалось.

Атмосфера, стиль, увага до деталей — усе це справді тримає до останньої сторінки.
Рекомендую всім, хто цікавиться історією, дипломатією або просто хоче прочитати щось справжнє й живе на тлі подій, які змінили світ.

Ялтинський світ, за правилами якого ми жили до 2014 року, вже зруйнований — принаймні, так я це бачу. Але висновки з історії варто робити вже зараз — аби не помилитись у майбутньому, коли постане питання нового світопорядку. Питання тільки в тому — коли саме це настане?

І ще одне: мене не покидала думка, що американці — та й західний світ загалом — часто не розуміють (або не хочуть розуміти) росіян і їхню політику. Вони намагаються побачити в них себе, екстраполюють свої моделі мислення на чужу систему координат. І, як на мене, саме це — один із головних коренів багатьох помилок.