Мені дуже сподобалось. По-перше, книжка дуже класно структурована. Тут є заголовки і підзаголовки, списки і приклади з життя до всього, що розповідає авторка. Я дуже люблю конкретику і я обожнюю, коли книги по психології пишуть люди, які ведуть практику, а не які чули про психотерапію десь в інтернетіку. Мені також дуже сподобалось, що хоч авторка розповідає про нарцистичну травму, якої зазнає дитина, позбавлена емоційного зв'язку з матір'ю, вона не демонізує матір. Навпаки, авторка розповідає про причини, які могли призвести до подібної ситуації, неодноразово наголошує на принципі особистої відповідальності і жодним чином не ображає батьків. Що конкретно є у цій книжці? - визначення нарцисизму як розладу особистості та перелік його ознак — з прикладами у контексті дитячо-батьківських стосунків. - опитувальник, який допомагає читачеві охарактеризувати свої стосунки з матір’ю зараз або в минулому. - підбірка з 10 тенденцій у стосунках між нарцистичною матір’ю та її донькою (з прикладами). - перелік сценаріїв, за яких могла сформуватись особистість нарцистичної матері. - розділ про вплив гіперопікаючої та байдужої матері на формування особистості доньки (донька з хронічно завищеною планкою або донька, яка займається самосаботажем) - розділ про вплив виховання нарцистичної матері на здатність доньки будувати романтичні стосунки (залежні та співзалежні стосунки або самотність), а також стадії таких стосунків. - окремий розділ про небажання людей з нарцистичною травмою народжувати дітей через страх завдати їм тієї самої травми, якої матір колись завдала їм, та поради щодо батьківства для людей, які помітили в собі одну або декілька нарцистичних рис. Авторка наводить перелік ознак, за якими можна визначити, чи відбулась сепарація від нарцистичної матері. Розповідає про те, як будувати подальше спілкування з матір’ю, якщо це безнадійний випадок (повномасштабний нарцистичний розлад особистості), розповідає про зменшення інтенсивності контакту і перехід до «культурного спілкування», тимчасове відокремлення, чітке окреслення меж, і спільну психотерапію. Авторка також дає багато методик і порад по вибудовуванню власного Я — про інтереси, таланти, цінності і так далі. Книжка дуже легко читається, але містить дуже і дуже багато корисної інформації, а також володіє певним терапевтичним ефектом (суб'єктивно, але факт). Я би порадила її прочитати всім, в кого складні стосунки з мамою.

Дуже радію виходу подібної літератури українською. Не буду тут розкидуватись фразами "це треба прочитати всім" (хоча я була б рада), але розумію, що підступитись до такої важкої теми може бути складно. Особливо в нашій культурі, де маму можна лише любити і поважати. Нікого не хвилює, як та ж мама ставиться до своєї дитини і чи справді вона чинить правильно. Але якщо ви побачили назву і подумали, що це може бути актуально для вас - беріть не роздумуючи. Якщо у вас не ідеальні стосунки з мамою (а у кого вони такі?), якщо ви цікавитесь психологією, якщо ходите до психотерапевта, або ж хочете, та не можете наважитись чи ще з якихось причин ще не дійшли - беріть цю книгу. Вона може спрацювати самостійно (бо тут є дієві поради), але ідеальне поєднання - з допомогою психотерапевта. Прочитали - прийшли обговорили. Нема психотерапевта - нічого. Прочитали - порефлексували. Обіймаю всіх, кому потрібна ця книга.