Келіен Бредлі

Найгірша книга, прочитана мною за останній досить тривалий час. Таке враження, наче авторка не змогла визначитися які «гострі» теми порушувати, тому порушила абсолютно всі до яких дотягнулась і не розкрила толково жодної. Таке ж враження і про головних героїв, їх відношення один до одного, діалоги. Досить часто ловила себе на думці «як ми тут опинились», і «чому саме така реакція». Абсолютно незрозуміла мотивація, досить важко розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Можливо, це той випадок, коли краще побачити ніж почитати, і можливо відзняте по мотивах книги внесе хоч якусь ясність в хід подій.

Анонім

«Міністерство часу» — це захопливе поєднання наукової фантастики, психологічної драми й політичного трилера, яке тримає в напрузі не через вибухи чи переслідування, а завдяки інтелектуальній грі на межі минулого і майбутнього. Ідея роману здається зухвалою: урядова програма Великобританії випробовує технологію переміщення в часі, запрошуючи до сучасності "тимчасових біженців" — історичних постатей, вилучених із їхньої епохи. Сюжет розгортається навколо експерименту, де герої минулого мають адаптуватися до нового світу під наглядом мостів (простими словами – кураторів). Оповідачка/головна героїня — спостережлива, іронічна і водночас вразлива співробітниця Міністерства, що стає мостом для капітана Ґрема Ґора — харизматичного, розумного і водночас загадкового чоловіка, що мав загинути під час експедиції Франкліна в Арктику (також відома як Зникла експедиція Франкліна 1845-1847 рр. До речі, раджу почитати про неї). Їхні стосунки — це повільне, напружене танго з недомовками, спалахами довіри і конфліктами між двома світоглядами. Бредлі майстерно показує, як глибокі історичні й особисті травми, культурні розриви та бажання близькості формують дивну, але справжню емоційну прив’язаність. Сюжет побудований з тонким балансом між динамікою й роздумами. Авторка не квапиться — натомість занурює читача в атмосферу психологічної напруги, де кожна розмова, кожна дрібна деталь має вагу. В основі всієї історії не так технічна сторона подорожей у часі, як їхній моральний і етичний підтекст. Теми контролю, колоніалізму, особистої ідентичності, часу як влади — розкриті глибоко, але доступно. Каліан Бредлі пише витончено і розумно: її мова точна, стиль — насичений підтекстами. Герої не ідеалізовані — вони складні, живі, з болем, гумором і тінню. Атмосфера — водночас холодна, офіційна (в дусі державного експерименту) і чутлива, майже інтимна. «Міністерство часу» — це розумна, емоційно глибока і по-своєму ніжна історія про те, що означає бути людиною — незалежно від століття. Мені сподобалася, тож і вам раджу👌

Анонім