Ох і бурхливе закінчення читацького року. Після анотації книги я очікувала легкий ромком, який прочитаю в родинному колі й з легкістю увійду в новий рік. Але ж як я помилялася… Біль, біль і ще раз біль. Саме цим одним словом можна описати всю книгу. І знаєте, попри весь негатив, «Халепа…» стала для мене ковтком свіжого повітря. Зазвичай усі різдвяні ромкоми відрізняються своєю «солодкістю», зимовою атмосферою та надто нереалістичним хепі-ендом. Ця ж книга показує нам, що, незалежно від пори року, днів чи свят, родинні проблеми нікуди не зникають, а вся магія Різдва може розтанути, як зимовий сніг. Історія викликала в мене бурю емоцій. 95% книг, які я читаю і які мені подобаються, не зачіпають мене за живе. Так, вони можуть бути гарно написані, з цікавим сюжетом та неочікуваними поворотами - і я ними насолоджуюся. Але душу вони не торкають. Ця ж книга пробрала мене до самих кісток і нервових закінчень практично з перших сторінок і не відпускала до самого кінця. Це саме той випадок, коли я можу з упевненістю сказати, що книга мене зламала. Родинні зв’язки, дружба, подружні проблеми - усе було розкрито до найменших дрібниць. Звісно, додайте до цього порцію гумору, а куди ж без романтики. А історія кохання та розставання головних героїв - це взагалі окрема тема. Я плакала за кожним із них. Я розуміла їхній біль, їхню мотивацію та наслідки їхніх рішень, які визначили подальші долі. Зазвичай я критикую дії та вчинки окремих героїв, коли вони нелогічні або дратівливі, але це точно не про цю книгу. Кожного героя хотілося обійняти й пройти весь шлях разом із ними. Підсумовуючи, я й мріяти не могла про такий ідеальний фінал читацького року - що є великою рідкістю.

Ця книга просто неймовірна. В ній так яскраво розкрита атмосфера сімейного затишку, коли діти виросли і вся велика сімʼя приїхала до батьків на Різдво. Живі діалоги, жартівлива манера спілкування з підколами та обожнюванням. Приголомшлива історія кохання. Ця книга дуже детально розкриває багато важливих тем у побудові і сімʼї та її підтримання. Таких як вміння говорити у відносинах, вміння чути один одного. Розуміння того, що кохання - це не єдиний фундамент, на якому можна виїхати і втримати шлюб. Є ще вміння переживати перехідні моменти, коли зʼявляються діти і шлюб відходить на деякий час на другий план. Так важливо розмовляти про те, що важливе для кожного з нас, бо ми не вміємо читати думки партнера. Як легко в голові перекрутити та додумати те, чого насправді немає. Як все може бути кардинально іншим насправді, ніж ми собі це уявили. Головна цінність цієї книги - розуміння, скільки б років ви разом не прожили у шлюбі у вас завжди будуть момент охолодження, але з кожним проходженням таких етапів ваша пара буде ставати лише сильнішою і ваше кохання буде лише рости та видозмінюватись. Основна мета втримати шлюб у такі моменти, бо ви усвідомлюєте, що життя одне без одного вже не життя, і кожне, бляха, зусилля того варте. А найголовніше, що вас має обʼєднувати, крім любові підтримки і багатьох різних факторів - це спільне почуття гумору. Той момент, коли не важливо скільки тобі років, якщо ти можеш підколоти свою половинку і ви обоє нагострите язики один об одного своєю дотепністю. Ось що є справжнім коханням.

Обожнюю цю книгу та і загалом усі книги цієї авторки!)

«Ватага» Кейт Стюарт — це емоційний та глибокий роман, який захоплює з перших сторінок. Авторка майстерно поєднує драму, романтику та психологічні переживання героїв, створюючи правдивий і водночас болючий сюжет. Книга змушує замислитися над дружбою, коханням і втратою, показує, як важко часом зробити вибір між власними почуттями та обов’язком. Мова легка, але водночас прониклива, що робить читання динамічним і чуттєвим. «Ватага» залишає після себе сильне враження, бо це не просто любовна історія, а справжня подорож крізь життя, емоції та долі героїв.

Я давно не тримала в руках книги, яка б викликала в мене такий ступінь роздратування. Flock — це хаос, замаскований під "dark romance". По-перше, сюжет. Це навіть не сюжет, а якийсь набір випадкових подій, склеєних між собою надуманою “драмою”. Замість логіки — суцільна каша, де головна героїня бездумно пливе за течією, а “таємниця” банди виглядає настільки поверхнево, що її можна викласти у дві фрази. По-друге, герої. Це найбільше фіаско: Головна героїня — картонна, без характеру, без розвитку. Усі її рішення будуються на “бо так сказав автор”. Хлопці — це не харизматичні антиперсонажі, а ходячі кліше з Wattpad: один “брутальний і мовчазний”, другий “зухвалий і дикий”. У них немає жодної глибини, і все зводиться лише до примітивної сексуалізації. По-третє, “романтика”. Якщо це романтика, то я — єдиноріг. Тут радше токсичність, маніпуляції й “погані хлопці” без натяку на здорову динаміку. Жодної хімії, жодної щирості — лише купа сцен, які ніби кричать: “Подивись, як це має бути гаряче!”, але насправді викликають тільки крінж. По-четверте, стиль. Авторка постійно намагається видати банальні фрази за “глибоку філософію”. Результат — пафосні монологи, які читаються як цитати з пабліків для підлітків. І, нарешті, фінал. Це не кульмінація, а просто відверта знущальна маніпуляція, яка мала б змусити мене схопитися за серце. Натомість хотілося просто закрити книгу й викинути її з вікна.

Дуже розчарував мене цей роман. Головна героїня якась примітивна, вчинки її не обґрунтовані і нелогічні. Вона мене втомила. Головні герої (хлопці) також бісили. Додати б сюди мотивації і ефекту несподіванки, а не ось цю передбачуваність. Не заслуговує на хайп в буктоці.

Цю книгу я взяла читати насамперед заради еротичних сцен — і вони тут дійсно були, добре написані (як на мій смак), саме за це й поставила дві зірки. Усе інше, на жаль, не сподобалося. Я розумію специфіку жанру: "апасні" чоловіки з власним кодексом, зневажливе ставлення до головної героїні, але готовність "захищати" її будь-якою ціною, наб'ють морду будь-кому — це частина образу. І я була готова це прийняти. Проблема в іншому — мені було просто нецікаво. Байдужість до всього: до діяльності угрупування, навколо якого будувалася велика інтрига, до стосунків героїні з цими чоловіками, до її особистих трагедій. Навіть фінальний кліфгенгер не викликав жодних емоцій. Я свого часу читала й кращі еротичні романи. Мабуть, я дочитала цю книгу тільки тому, що взяла її з собою в подорож. Продовження читати не планую.

На жаль, книга мені не сподобалась. Сюжет — або радше його відсутність. У центрі історії — юна Сесілі, яка приїжджає до нового містечка, знайомиться з групою загадкових хлопців (тією самою «Ватагой»), і… далі все крутиться навколо того, з ким із них вона спатиме. Усе. Жодного глибшого конфлікту, сенсу чи розвитку персонажів. Усе надто поверхнево. Сексуальні сцени — їх просто забагато. Складається враження, що кожна друга глава — це опис постільної сцени. Якщо прибрати всі інтимні епізоди, залишиться хіба що зо два розділи з якимось натяком на події. Герої — картонні. Їхні мотиви залишаються незрозумілими, особливо Сесілі. Її рішення, стосунки з кожним із хлопців, подальші драми — усе виглядає надуманим і надто зручним для авторки. Особливо розчарував момент, коли вона дозволяє собі закохатися у двох хлопців одночасно, і це подається як щось нормальне. Проблеми з тоном книги — авторка намагалася зробити щось на кшталт еротичної драми з елементами психології, але вийшло дуже сумбурно. То драма, то секс, то знову драма, але без глибини. Якщо ви шукаєте емоційне занурення, розкриття характерів, конфлікти, які змушують думати — ця книга не для вас. «Ватага» більше схожа на фанфік, де головна мета — зробити все максимально гарячим, забувши про логіку, сюжет і сенс.