Книга глибоко працює з трагедією розбещення Книга глибоко працює з трагедією розбещення малолітніх, саме через перспективу оповіді, весь спектр естетизації, захисних механізмів і перегукування з Лолітою. Читається красиво, але авжеж місцями трагічно важкувато, я декілька разів відкладала. Однозначно рекомендую.

Я прочитала «Моя темна Ванесса», і досі не можу остаточно оцінити саму історію, бо вона складна, важка і місцями дуже огидна. Місцями мені хотілося навіть блювати від того, що відбувається на сторінках Але написано дійсно дуже добре: стиль, подача, психологія персонажів все передає максимально сильно і чітко. Хоча ця книга точно не мій стиль і не моя історія, її силу і майстерність автора відчути можна. Моя оцінка: 9/10. Важка і непроста книга, яку я ніколи не перечитуватиму, але яка залишає сильне враження

Це книга, що розкриває історію, запечатану в пам'яті Ванесси: тіньовий роман, що розпочався в її 15-річчя з витонченим маніпулятором. Коли через 17 років інша учениця звинувачує його в насильстві, крихка ілюзія Ванесси руйнується, змушуючи її розгадати, де закінчується пристрасть і починається контроль. Роман занурює читача в безжальний вир психологічного насильства, де межа між бажанням і примусом стирається до неможливості. Книга сміливо веде нас у лабіринт свідомості, де тіні минулого живуть за своїми законами, а стосунки з аб'юзером здаються нормальними. Це випробування для чутливих, адже кожен абзац — це оголений нерв, що змушує відчувати дискомфорт та біль. Найбільша суперечність і водночас сила книги — у болючій неоднозначності самої героїні, яка тривалий час відстоює свого кривдника. Саме ця складна психологічна гра робить роман таким потужним, адже він досліджує найскладніші лабіринти людської душі, відмовляючись від простих, чорно-білих відповідей.

Тут скоріше не з твердження треба починати, а з питання. Дівчина молода, прекрасна, мила, ще тільки в юних літах, так себе не поважає. Просто дивно читати, як вона не визнає, що перед нею було вчинено насильство, і при тому вона навіть не хоче слухати. Якщо чесно - це жах. І хоч я думала, можливо, з продовженням книги вона прийде якихось висновків, і змінить свою думку, то ні, вона ще тільки більше думала, як інші дівчата можуть на нього висувати скарги, якщо він з ними нічого не робив. Це дійсно - це шок, тому що не розуміти, що відбувається, і що саме ти жертва. Не звертатись, нікому не розповідати, навіть батькам, я вважаю це ненормально, і тому ця історія в мене не викликала абсолютно ніяких емоцій. Я не можу сказати хороше, ну скоріше погане не можу сказати, але те що вона дивна, то це я точно скажу.

Книга гарно написана і розкриває тему насильства, маніпуляцій над неповнолітніми та і не тільки. Спочатку вона викликала неоднозначні у мене почуття, навіть в деяких моментах злість, відразу і нерозуміння, чому так чи інакше сталося. Та все ж я до останнього вірила, що головна героїня прийде до розуміння того, що саме з нею сталося (завжди хочеться бачити щасливий кінець). Однозначно ця книга була варта прочитання. Як на мене, досить цікава історія

Це книга, яку хотілося викинути у вікно. Спалити. Забути. А після прочитання — помитися. Це — «Моя темна Ванесса». Жодна інша книжка не викликала в мені стільки огиди, гніву й болю. Це історія про 15-річну дівчинку Ванессу та її 42-річного вчителя. Історія, яка ведеться у двох часових лініях — з 2000-х, коли все почалося, і з 2017-го, коли інші жінки починають говорити вголос. А Ванесса мовчить. Бо переконана, що вона — не жертва. Бо він переконав її в цьому. Бо він — вправний маніпулятор, який вкладав їй у голову лише те, що було вигідно йому. Це не просто роман — це глибокий, болючий досвід. Це історія про викривлене сприйняття насильства, про те, як школа закриває очі заради репутації, і про мовчання, яке може тривати все життя. Коли я читала мені хотілося ввірватися в кімнату, де все відбувалося, і вивести Ванессу за руку з цього пекла. Хотілося кричати — на нього, на неї, на систему. Бо очевидні речі, які для дорослого зрозумілі, для Ванесси — ні. І це дратує. Це розбиває. Це одна з найогидніших книжок, які я читала. Але вона — геніальна у своїй жорстокій чесності. Це 10/10 і водночас — я не можу її нікому рекомендувати.

Ух…це було складно…тема, наче лезо ножа, кожна фраза - ризикована і на межі. Але порушена тема дуже важлива. Думаю, що висвітлена так як потребує того. Головний антигерой зовсім не романтизується, жертва постала дуже життєвою і реалістичною, аж до мурах. Складно сказати, чи подобається книга: вона вражає, викликає дуже сильні емоції, і мабуть, дуже потрібна для суспільства в будь-який період часу.?

Книга просто роз**б. Важка, жорстка, реальна та болюча Коли брала її до рук, то плекала надію на хепі енд. Чекала на швидке зцілення і правосуддя. Та книга дала вгризтися в реальні нотки життя В ній дуже чітко описано — позицію та дії педофіла. Який рахує не тільки на 10 кроків вперед, а на десятиліття. Маніпуляції, шахрайство, смикання за нитки, переслідування, нагадування про тавро власності Дуже яскраво описується позиція жертви. Причини та наслідки з якими існуєш на грані прірви. Я до кінця не розуміла, до чого дійде ця історія і де я зможу відчути полегшення за гг-ню, де буде той промінь світла в її житті Також гарно описано позицію суспільства, яке закриває очі та знімає з себе будь-яку відповідальність Мені дуже сподобалася ця книга, вона проявляє жорстокість болю та позиції усіх сторін