Кейм МакДоннелл

«Цей химерний світ» — дуже класна книга.

Неймовірний британський гумор, захоплива атмосфера редакції газети, що пише про паранормальні явища. Монстри і магія, які виявляються зовсім не вигадкою.

Повсякденне життя героїв у редакції виявилося для мене навіть цікавішим за детективну лінію.

Є трохи питань до перекладу — місцями він вийшов занадто адаптованим.

Загалом чудова книга, обов’язково читатиму продовження.

Прекрасне іронічне міське фентезі із детективною лінією.

Кейм МакДоннелл знову зробив це: написав дійсно смішну штуку, від жартів якої не зводить щелепи оскоминою та не стається напад печії. Це весело, іронічно, нікого не принижує і не міститься десь там в районі «жартиків за 300».

Молода дівчина, яка після виснажливого розлучення із селебріти перетворилася на звичайну собі людину, якій потрібно десь брати гроші і вчиться їх рахувати, намагається влаштуватися на якусь адміністративну роботу в Манчестері. Отримавши відкоша у першому місці, вона йде на другу співбесіду, де знайомиться із вельми чудернацькими людьми, що випускають газету «Цей химерний світ» і де її таки беруть на роботу, бо попередні кандидатки на роль «нової Тіни» щезали буквально наступного дня після співбесіди. Ганні втрачати немає чого, тож компашка людей, де один погрожує покінчити життя самогубством щопонеділка, друга найнята на роботу шантажем (інакше б її здали в поліцію за незаконне проникнення в редакцію), а третій взагалі розгулює по офісу, вдягнутий лише в дреди, здається їй достатньо цікавим варіантом.

А, я ж забула сказати головне! В цьому Манчестері реально існує магія, древні боги та нелюдські раси, і старе добре протистояння між ворогуючими таборами, де сторічне перемир’я вже якось підзатягнулося і стає скучнувато.

Це було дуже і дуже класно!

Гармонійне вплетення детективної лінії, розслідуванню якої ти віриш, попри навалу магічного навколо. Яскраві персонажі, кожен із своєю особливістю та секретами, не всі з яких нам розкажуть зразу, адже це початок серії і щось треба приберегти на наступні томи. Неймовірної саркастичності головний редактор, який хоч і здається всім ісчаддям пекла на Землі, тим не менш приваблює своєю щирістю, чесністю та справді чистими принципами.

Читається дуже швидко і не залишає обманного відчуття, ніби ти наївся попкорну, коли організм потребував білків.

Суцільне #Дафа_радить і чекаю на наступні томи серії.

10/10 і однозначно буду читати продовження. Ця історія гармонічна, де звичайні людські життя переплітаються з магією, тут дуже багато сарказму, я таке обожнюю, бо не кожний вміє тонко стібати людей. Персонажі круті, живі, історія наче і не нова, але і не заїжджена.

Книга, яка випадково опинилася в мене у руках — один з тих рідкісних випадків, коли певні логічно-сюжетні нестиковки абсолютно тебе не бісять, бо ти постійно регочеш над тим, що відбувається на сторінках.

📝Отже, Пол Малкрон - молодий чоловік, який змушений згідно заповіту своєї скнари-бабці проводити по 6 годин на тиждень у хоспісах, підтримуючі сякі-такі теревені із старенькими, про яких забули їхні родичі. Пол має певну особливість - він абсолютно нічим не запам'ятовується людям, бо має пересічну середньостатистичну статуру, обличчя і голос. Саме тому він - ідеальний співрозмовник для старичків, які щоразу пізнають у ньому то онука, то племінника, то ще когось. Самі розумієте, це не могло тривати без наслідків: один з старичків "впізнає" у Полові сина свого подєльника, з яким років тридцять тому викрав одну ну дуже багату наречену одного ну дуже давнього аристократичного британського роду.

💥І тут завєртє... Пола намагаються вбити, він намагається вижити і пояснити, що то не він, а з помічників в нього лише медсестра, що любить детективи, і старий детектив, що страждає на пияцтво, і має схильність до вирішення проблем за допомогою ключки та скидань підозрюваних з вікон 👀

📚Це неймовірно смішна історія. Так, деякі герої та вчинки навмисно виставлені карикатурно-яскравими, співпадіння - голівудськими, а жарти - стереотипно ірландськими ("Це була типова дублінська лисиця. Вона дивилася на Пола із видом "і що ти мені зробиш, га?"). Але водночас ви не знайдете тут огидного тупого висміювання будь-чого і навіть оці карикатурні характери тільки додають сміху, а не пафосу.

📚Поміж яким раптом зринають абсолютно несмішні речі: про насилля в родині, про справжню дружбу і командний дух, про самотність та підтримку, про те, що кожному потрібний хтось, хто вчасно привезе йому дебільний светрик з оленями, бо на вулиці мороз, а власного дома немає.

❤️Абсолютно щаслива я, що прочитала цю книгу, і тепер лише потрібно дочекатися, коли перекладуть та видадуть третю. Бо - тадам! - це трилогія (яка так і називається між іншим - "Дублінська трилогія") і другий том її до мене вже їде 😂, а третій будєм почекать.

❤️До речі, поки читала, то постійно фоткала якісь уривки і кидала то сюди, то в різні чати та діалоги, бо терпіти і сміятися самій було "нема сечі терпіти пекельні борошна".