Кейт Фостер

Я люблю історичні детективи, і жанр книжки підходить до цього визначення, але з відчутним феміністичним настроєм. Ми зустрічаємо головну героїню, леді Крістіан, у в'язниці. Вирок вона уже почула і тепер чекає страти. Дівиця - це гільйотина, адже Крістіан знатного роду, а вельмож страчують не так, як простолюд. Навіть смерть має відчувати класову різницю. Надворі жовтень 1679 року, Шотландія. Маємо можливість спостерігати за життям тих часів у різних прошарках суспільства - від дворянського замку до борделю. Так, інша героїня книжки прийде звідти. За що знатну леді карають на смерть? Про це ми дізнаємося з самого початку - за вбивство. А от що привело до вбивства - це ми й будемо спостерігати. Як зі скромної милої дівчини постає доросла жінка, що приймає сумнівні рішення? Як забобони і стереотипи тих часів штовхали її до помилок, за які довелося страшно заплатити? І, як у всіх історичних романах, виникає питання - а чи сучасне суспільство набагато пішло вперед? Чи має можливість жінка відверто висловити своє невдоволення без страху на засудження з боку близьких і далеких? Це роман дуже інтимний і аж ніяк не пристрасний. Це роман про почуття і ці почуття часто не взаємні, таємні і заборонені. І не завжди виявляються тим, чим здавалися. Про зваблення і розбещення, які з недосвідченості сприймалися як любов. Про вседозволеність багатих і страждання бідних. Про дорослих, які бачили - і не втрутилися. А ще це історія на основі реальних подій. Авторка намагається розкрити почуття і мотиви жінки, засудженої за вбивство у 1679 році. Що змусило її піти на такий відчайдушний крок? Роман дуже напружений, і я співчувала героїні протягом усього шляху. Тримаючи у голові час, у який відбуваються події, її освіту, її коло спілкування і її закомплексованість, можеш не виправдовувати, але розуміти. Хоча й дуже, дуже шкода. Ця оповідь - про леді, ім'я якої зберегла історія. А скільки було таких Вайолет, Оріан і Джинджер, чиї життя були зруйновані бажанням впливових чоловіків...

Анонім

"Дівиця" від Кейт Форстер — історичний роман, який одразу занурює в темну й сувору атмосферу. Це глибоке дослідження влади, статусу, жіночої гідності і правди. В центрі — дві жінки: обидві звинувачені в убивстві. Чому доля звела їх разом у суді й в’язниці — це і є серце роману. Форстер майстерно показує гострий розрив між класами: між тими, хто має вплив і статус, і тими, кого суспільство гнобить і менше слухає. У романі дуже важливою є тема того, як суспільство приглушує жіночі голоси. Хоч багато персонажів мають глибину, іноді їхні мотиви виглядають типово. Дещо бракує “сірих зон”: де герой одночасно і жертва, і співучасник, де рішення даються не через зовнішній тиск, а через внутрішню боротьбу. Роман базується на реальній історії, але авторка вводить вигадані персонажі, домисли, реконструкції внутрішніх станів героїнь. Іноді немає чіткої межі: де документальна історія, а де художнє домислення.

Анонім