Книжка — вогонь, особливо з огляду на те, що чимало її фігурантів живі, здорові і все ще огризаються. Перші 200 сторінок нуднуваті, бо заснування династії не так цікаво, навіть коли йдеться про виробництво валіуму. Але вже про бізнес по оксиконтину — дуже захопливе чтиво, 450 сторінок пролітають непомітно, судіть самі: "Незабаром лікарі почали виписувати транквілізатори "Рош" при такому комічно широкому спектрі станів, що один лікар, пишучи про валіум у медичному журналі, запитав: "А коли ми не використовуємо цей препарат?" "Для рекламіста нові транквілізатори були ідеальним продуктом, хімічною необхідністю для тривожного сучасного життя, або, як дехто називав їх, "пеніциліном від депресії". "Однак відмінність між залежністю і псевдозалежністю, вочевидь, була радше семантичною, аніж клінічною. Якщо ви переживаєте напади болісної ломки між прийомами препарату, то не зовсім правильно називати це "больовою залежністю". "Немає ніякої різниці, - сказала Марта Вест про свою дедалі більшу залежність від оксиконтину.-"Тобі стає зле, коли ти припиняєш його приймати... "Наркозалежний" чи "псевдозалежний" - називайте це як завгодно. Проблема та сама. Ви не можете припинити приймати його." "Маєр дуже цікавився іще чинною на той час програмою "Пердью" з видачі пацієнтам "стартових" купонів на безкоштовний місячний запас оксиконтину." "Проте він наполягав на тому, що оксиконтин був високоефективним знеболювальним засобом. - Але те, ефективний він чи ні, залежить також від інших чинників, таких як зловживання,- зауважив Томпсон. Я маю на увазі, що можна вбити когось і позбавити його болю. Але ж це не буде ефективним, чи не так?" "- Опіоїдна криза - це, посеред іншого, ще й притча про дивовижну здатність приватної індустрії підривати державні інституції."