​​Ця книга отримує від мене нагороду «Обережно, тригер» ? Я прям дуже рекомендую цю книгу тим, хто, як і я, любить часом подратуватись - бо тут тригерів з головою, а персонажів часом хочеться повбивати? Загалом, це збірка біографічних історій від представників різних професій з Туреччини, кожен з яких розповідає про свою роботу і життя. І всі ці герої сповненні пасивної агресії і зверхні. Але персонажі при цьому дуже характерні, та мені зазвичай важко порозумітись з людьми з подібним світоглядом. Такий типовий збірний портрет героя - нарцис, свято переконаний у тому, що він один все розуміє і має повну рацію завжди, живе тільки задля задоволення своїх потреб, засуджує оточуючих я так далі? Хоча трапилась парочка і більш-менш стерпних персонажів - пластичний хірург і ветеринар (хоча в його оповіданні хотілося повбивати декого з його клієнтів?) А найцікавіша історія у авторки сценаріїв для серіалів - просто тому, що сама професія була мені найбільш цікава. Ну і у героїні, як на мене, найбільш захоплива життєва філософія. Іноді хотілося зашвирнути книгу якнайдалі, бо уфффф які ж вони всі бісячі? Особливо пляжний рятувальник та його товарищ, що мріє одружитись з заможною туристкою в роках, яка забере його в Європу? Є в книзі і дуже жирний плюс, і це - щирість. Бо тут йдеться про ті глибинні думки, про які говорити не прийнято. Дуже не публічні, часто не популярні і негарні, але такі, які в тому чи іншому вигляді виникають у багатьох, навіть якщо цього не хочеться визнавати. Книга показує справжню природу людей, і хоч вона і дратує, але це дуже цінно по-своєму. Та при цьому текст виглядає штучним, неживим і неприроднім. Тобто, в історію віриш, але подача якась вимушена. От знаєте, як діалоги і тексти з підручників іноземної мови? І через це персонажі видаються дуже обмеженими і поверхневими. З одного боку, дуже цікаво подивитись, як бачать світ представники різних професій зі своїх ракурсів. З іншого - я не розгледіла роботи авторки. Виглядає, ніби кількох людей попросили написати твір про свою роботу, і вони впорались як впорались. Якось не вистачає цілосності і літературності. Не певна, що кожен готовий таке читати, але щось в тому є. Книга для читачів-мазохистів, таке собі guilty pleasure для поціновувачів тонкого мистецтва самодратування?