Якщо ви шукаєте історію з глибоким психологізмом та логічними вчинками героїв, проходити повз цей роман можна сміливо. Для мене ця книга, на жаль, стала розчаруванням і суцільним іспанським соромом. Троп, який псує все. Любовні трикутники самі по собі є доволі специфічним прийомом, але коли в центрі сюжету опиняються дві рідні сестри та один чоловік, який спочатку зустрічається з однією, а потім легко перемикається на іншу — це викликає лише відторгнення. Персонажі та мотиви, які викликають питання: ✨ Ханна. На початку мені імпонувало її рішення обрати себе й не йти на повідку в суспільних очікувань щодо весілля. Але далі авторка просто зліпила з неї класичну егоцентричну та маніпулятивну злодійку, щоб на її тлі інша сестра виглядала краще. Виглядає це пласко. ✨ Рейвен. Головна героїня викликає співчуття, і її позиція цілком зрозуміла. Кому захочеться виходити заміж за чоловіка, для якого ти завжди будеш «запасним варіантом» після власної сестри? Проте лінія її стосунків з родиною — це суцільна гіперболізація. Абсолютна нелюбов матері, постійний тиск, порівняння з Ханною й відвертий віктимний статус Рейвен виглядають штучно й наіграно. Зрозуміло, що авторка викручувала драму на максимум задля ефекту, але вийшов явний перебір. ✨ Арес. Найбільше розчарування роману. Його поведінка не витримує жодної критики. Якщо ти п’ять років будував стосунки з однією дівчиною і буцімто кохав її, то чому так легко й миттєво погоджуєшся на шлюб з її сестрою? Це низько й підло щодо обох жінок. Його внутрішні монологи — це окремий вид абсурду. Чого тільки варта думка: «Полегшене зітхання, що зривається з її губ, дратує мене. Мабуть, мені таки хотілося б, щоб одруження зі мною мало хоч якийсь позитивний відбиток на ній». Серйозно? Чоловік п’ять років був із її сестрою, за два тижні все перегралося, і він щиро дивується, чому дівчина не стрибає від щастя через цей вимушений шлюб? Логіка просто вийшла з чату.

Прочитала другу частину серії й мушу сказати, що вона сподобалася мені навіть більше за першу! Цього разу в центрі сюжету класичний і багатьма улюблений троп «бос і підлегла». Про героїв та сюжет: Головний герой, Лука — це ще той «чеширський гад». Він типовий маніпулятор, який у першу чергу думає лише про власну вигоду та робить усе так, щоб добре було саме йому. Такий характер персонажа додає сюжету гостроти, хоча його вчинки часом відверто обурюють. Загальне враження: Майже до самого кінця книжка йшла просто чудово, динаміка стосунків тримала інтерес, і читати було дійсно захопливо. Що розчарувало: На жаль, авторка не втрималася від класичного шаблону любовних романів — ближче до фіналу головні герої обов’язково мають посваритися і на деякий час розійтися. Сама по собі сварка — це ок, але тут її причина здалася мені абсолютно недоречною та відверто притягнутою за вуха. Через цей штучний конфлікт кінцівка змазала загалом гарне враження від історії. Резюме: Попри шаблонний і дещо надуманий фінал, книга вийшла цікавішою за попередню. Якщо ви любите історії про службові романи та неоднозначних героїв — варто звернути увагу.

Чесно кажучи, я починала цю книгу зі скепсисом, але тепер розумію, чому на неї стільки позитивних відгуків. Вона перевершила мої очікування! Якщо порівнювати з попередніми двома книгами авторки, то це зовсім інший рівень — набагато глибший та якісніший. Що мені найбільше сподобалося? ✅ Взаємодія головних героїв. Те, як Діон ставиться до Фей, його захисні інстинкти — це просто 🔥. Їхня хімія відчувається з перших сторінок. ✅ Адекватність героїв. Сцена з розкриттям секрету Діона, якої я так боялася (думала, авторка закрутить драму на порожньому місці), виявилася дорослою та логічною. Герої вміють розмовляти, і це тішить! ✅ Не за шаблоном. Навіть обов’язкова сварка, яка в таких романах зазвичай висмоктана з пальця, тут була прописана органічно і не надумано. Звісно, не обійшлося без але. Мені було трохи важко повірити в швидкість, з якою Фей закохалася в Діона після розриву з Еріком. Та й загалом у тропі «шлюб за домовленістю» почуття іноді виникають надто стрімко, як на мене. Проте ці нюанси не зіпсували загального позитивного враження.

Хочу заявити❗️ Сорі брати Вінздори, але Ксавʼєр переплюнув вас із закритими очима. 🔥🔥 Потенційний претендент на перше місце в серії. Ну чому це остання частина? 😭😭😭 Скільки там ще чекати серію про Кінгстонів?

Боже, що це взагалі було 🫣 🙃 Це відчувалось як мексиканський серіал, де кожна наступна серія ще більш крінжова за попередню😂. Логіки ноль, а від слова «кицька» в мене пекли очі🥲🙈 Єдине, що тримало мене до кінця - Ханна👿. Дуже хотілось дізнатись, як її «спустять з небес на землю», просто максимально бісячий персонаж, який тримав напругу всю книгу. Зазвичай не пишу негативні відгуки, і якщо комусь ця книга зайшла - щиро перепрошую😅 але в неї вайб наших шоу, що йдуть по стб😅

я дочитала «Підступного чоловіка», і якщо згадати мої попередні оцінки цій серії, то я просто в шоці, бо ця книга для мене — 10/10. мені вистачило всього: кохання, милоти, драми, перепалок. і найголовніше - всього було дуже в міру, нічого не здавалося зайвим. Сьєрра і Ксав’єр — ідеальна пара, було неймовірно приємно спостерігати за розвитком їхніх стосунків і за тим, як вони поступово приходять одне до одного. а ще… родина Кінгстонів... я просто закохалася в них і тепер хочу їхню серію

далекоглядний і розсудливий Лука кидає виклик родині, де всі майбутні шлюби - це добре прораховані домовленості. він таємно одружується на власній секретарці. угода на 3 роки - це лише формальність для тих, хто звик жити без почуттів. але чи так все, як здається на перший погляд? ця книга - це суміш холодного розрахунку і імпульсивних рішень, страху і жаги бути коханим, слід минулого і бажання майбутнього. Лука здатний викликати гіперглікімічну кому, адже його вчинки, спокута і поклоніння Валентині - це особлива насолода для читача. напевно всі чоловіки Катаріни Маури - це солодкий гріх!

їхній шлюб це подія, яку її родина очікує все життя, для них це квиток в майбутнє, а для нього це лише непорушний обов'язок, допоки він випадково не зустріне свою наречену в обіймах іншого чоловіка. ця книга про ідеальність за якою не можеш пізнати справжню себе, ким ти є, що тобі цікаво, бо Фей все життя ростили зразковою і зручною. про тягар провини, який роками визначає кожне рішення. про кохання, що народжується всупереч страху. і про те, як іноді найважче - дозволити собі бути щасливим. книги Катаріни приторно солодкі, чоловіки аж надто ідеальні, але ж ми ще ті солодкоїжки!👅 а оця сцена в гримерці, той довбаний букет квітів, остання розмова Діона і Еріка, я пищала просто!❤️‍🔥