Четверта частина - і знов в саме серденько) Чудовий детектив!
Напруга, темні секрети, і та тиша жертви, що лунає гучніше за будь-які свідчення. У центрі - молода дівчина, яка не може або не хоче говорити про те, що з нею сталося. Адам тут як завжди спокійний і проникливий, але його роль трохи відступає на другий план. Книга більш похмура, ніж попередні. Тут є моторошні сцени, складна моральна двозначність, і майже до самого фіналу важко сказати, кому можна довіряти. Фіналом я була шокована😯
Анонім
Ця частина мені сподобалась! Хоч я й поставила їй 4 з 5 — це поки найнижча оцінка серед усієї серії, — та все ж книжка дуже захоплива. Спочатку в мене виникли питання до деяких сюжетних моментів. Мені завжди складно сприймати подібні ідеї в книжках і важко повірити в розв’язку. Але Кара Хантер добре розкрила мотивацію, пояснила, чому й як усе сталося, і це допомогло мені прийняти сюжет.
Особливо подобається, як вона поступово підкидає деталі, додає неочікувані повороти й змушує сумніватися в кожному. Я завжди будую свої теорії, намагаюся вгадати, хто злочинець, але вона щоразу обводить мене навколо пальця. І цього разу теж не вгадала! Обожнюю такі сюжети, де до останньої сторінки не можеш бути впевнений ні в чому.
Також мені дуже подобається, як авторка розвиває персонажа Фоулі, у кожній частині ми дізнаємося про нього щось нове. У цій книжці з’явилися особливо цікаві подробиці з його життя.
Однозначно продовжуватиму читати серію і збирати її до своєї колекції.
Анонім
Це вже п'ята книга серії про детектива Адама Фоулі. Тому було відчуття, що я починаю "дивитись" новий сезон улюбленого серіалу 😊
Цього разу Фоулі опиняється по той бік розслідування і стає головним підозрюваним у вбиvcтвi подруги його дружини. Паралельно відбувається розслідування справи про насильство, порушене студентом Оксфорду проти професорки університету. Спочатку я думала, що це якось поєднається в одне ціле. Але ні, це дві окремі справи. Одначе спостерігати за студентськими брудними "іграми" мені було не цікаво. А от спільна таємниця та "маленька брехня" з минулого Фоулі та його дружини неабияк полоскотала мені нерви. Адже як ми знаємо, правда завжди знайде шпаринку, щоб вийти на зовню 🤫
Ця частина здалась мені менш захопливою чим попередня. Але я вже полюбила цих персонажів. І мені подобається, що авторка залучає й особисте життя другорядних героїв до сюжету. Це робить цикл більш "живим", не зважаючи на те, що у кожній книзі відбувається окреме та незалежне розслідування. Хто читав з початку, той знає, що через всю серію тягнеться особиста лінія сім'ї Фоулі і саме в цій частині це займає левову долю сюжету. Тому читати книжки вибірково, я б не радила, бо складно буде дібрати логіки.
Анонім
