Що буде, якщо шукати кохання за математичною формулою? Саме це вирішують зробити головні герої цієї книжки. Після смерті батьків Арт і Мімі залишаються жити удвох. Арт — блискучий математик з неймовірно раціональним мисленням і вкрай обмеженим емоційним досвідом. Мімі — його сестра, емоційна й турботлива, повна його протилежність, яка роками ставила потреби брата вище за власні. Та одного дня вона вирішує, що час знайти любов. І Арт погоджується допомогти… за умови, що обранець буде відповідати математично виведеним критеріям. Здається, це просто милий роман — але ні. Це історія про взаємозалежність, дорослішання, самопізнання і дуже складні почуття між братом і сестрою (НЕ романтичні). А ще — про те, що серце не завжди дотримується рівнянь. Мені сподобалась. І після неї залишилося доволі багато думок до яких ще точно буду повертатися.
Книга починається дуже класно. Мімі й Арт — справді симпатичні персонажі, за ними цікаво спостерігати. Тут зачіпаються важливі теми: стосунки в родині, співзалежність, життя з людьми аутичного спектра… І хоч не все розкрито глибоко, як хотілося б, для дебюту це доволі непогано. Читається легко, подекуди смішно, подекуди зворушливо.
Книга починається дуже класно: є брат і сестра. Сестра бажає знайти собі пару, а брат математик створює алгоритм, який їй допоможе. От тільки коли сестра зустрічає Франка, вона забуває про цей алгоритм та домовленості з братом. Ця книга зачіпає багато важливих тем: стосунки між братами та сестрами, чоловіками та жінками, дітьми та батьками, проживання горя, життя з людьми аутичного спектру, співзалежні стосунки, але, на жаль, жодну з цих тем до кінця не розкрито. Але треба враховувати, що це дебютна книжка - тож, можливо, наступні будуть кращі. Бо самі персонажі подобаються: і Арт, і Мімі класні, але те, в які ситуації їх помістили та як усе завершилося, викликає багато питань та зауважень
Котолог