Сюжет тримається на класичному, але завжди актуальному контрасті: спокійне й розмірене життя раптово змінюється після випадкової зустрічі з компанією хлопців із небезпечного району. Особливий магнетизм історії забезпечують стосунки героїні із загадковим Олівером, чия відстороненість та страх перед почуттями створюють потужну інтригу. Книга чудово передає атмосферу юнацького максималізму, де любов межує із жертовністю, а бажання розгадати чужі секрети переважає над здоровим глуздом.

Ця обкладинка з північним сяйвом просто заворожує, вона дуже точно передає цей вайб надії та краси серед темряви. Це було настільки емоційно, що я досі намагаюся зібрати себе докупи. "Через тебе" — це не просто чергова історія про перше кохання, це справжні американські гірки почуттів. Ізабелла Новачик створила неймовірно щирих героїв. Лейсі та Елі — це не ідеальні картинки, а живі люди зі своїми травмами, страхами й минулим, яке не відпускає. Мені дуже сподобалося, як авторка описує розвиток їхніх стосунків: від недовіри до тієї самої близькості, від якої перехоплює подих. Книга підіймає дуже важливі та складні теми, тому приготуйтеся — "скла" тут буде достатньо. Це історія про те, як одна людина може змінити твій світ, і як важко, але необхідно, вчитися довіряти знову. Після фіналу хочеться негайно взятися за наступну частину, бо серце вимагає відповідей. Якщо любите щемкі історії, які змушують і посміхатися, і плакати — це 10/10.

Я давно придивлялась до цієї книги в Польщі і шкодую, що не дочекалась коли вийде друга, щоб продовжити читати, бо емоції залишились не однозначні. Вона про складне, трохи болісне кохання і ті рішення, які доводиться приймати, навіть коли серце хоче зовсім іншого. Лейла мені здалась звичайною дівчиною зі своїми переживаннями, яка раптом опиняється в ситуаціях, що змінюють її життя. Її емоції — страх, притягання, сумніви відчуваються під час прочитання дуже реальними, ніби свої. Особливо цікаво було спостерігати за її внутрішньою боротьбою між почуттями і здоровим глуздом. Олівер навпаки, загадковий і закритий. Спочатку він відштовхує, але саме це й притягує. У ньому відчувається якась глибина і таємниця, яка поступово розкривається і тримає напругу до кінця. Мені сподобалося, що книга не лише про романтику, а й про вибір, відповідальність і те, як минуле може впливати на теперішнє. Читається легко, але емоційно дуже насичена. Чи можу рекомендувати? Навіть не знаю.. Спитайте після другої частини😁

Горілка краще від хліба, бо її кусати не треба. (цитата головної героїні, якій 17, угу) Щось надкусила цієї книги і ледь не подавилася. Не можу зрозуміти чи то я просто втомилася від книжок в такому жанрі, чи мені просто не зайшла манера написання авторки (хоча коли щось написано по-простому - я таке люблю, але у цьому випадку це все було читати так важко, що я ледь домучила цю книжку до кінця). 🥲 Персонажі тут дивні, у їхні проблеми не віриш (і не хочеш вірити), на цих людей і їхнє життя просто наплювати. Проблеми вимальовуються із повітря, хоча, безперечно, добре, що авторка показала наскільки це погано - вживати наркотики або наскільки це страшно, коли в сімʼї хтось алкоголік, але це написано якось так, наче мені це все в обличчя кинули і сказали: «А ну читай давай і співчувай». Це книжка про кохання, але я його тут не побачила взагалі. Між персонажами не відчувалося ні симпатії, ні хімії, ні тим паче прекрасного світлого почуття, згаданого мною вище. 🫠 Головна героїня взагалі якесь зборище типових кліше книг про підлітків: будучи відмінницею вона умудряється і на вечірках побухати, і курити (у 17 років 👌), ще й її молодша сеструха постійно знаходить пригоди на свій зад, у тому числі повʼязані з наркотою. А Олівер - головний герой - бісив мене настільки, що іноді хотілося просто розірвати цю книжку наче я голоднющий пес. Головну героїню звати Лейла. І що робить цей придурок? Постійно називає її Лілі. Причому вона постійно йому вказувала, яке її справжнє імʼя, але чувак на своїй хвилі, тому вважає, що називати людей своїми іменами - це для слабаків. 💁‍♂️ Звісно ж, по ходу діла авторка пояснила його вибір саме такого імені, але… Який я зроблю висновок? Мені не сподобалася ця книжка. Від слова взагалі. Я навіть не знаю чи варто її читати цільовій аудиторії, бо вона не вчить нічому хорошому; навпаки - головна героїня ляпнула в кінці, що кохання - це про самопожертву (мовчу про романтизацію шкідливих звичок). Ну-ну… 🙄

Це однозначно 10/10 Головні герої прекрасні. Книга неймовірна, круто описані як головні герої, так і другорядні. Сиділа моментами і сміялась в голос, на стільки класні репліки тут присутні. Книга закінчилась на найцікавішому. Чекатиму перекладу наступної частини. Це любов 🫶