Коли я вчилася у школі, вчителі історії підкреслювали, що хоча українські землі були поділені між чужими імперіями, але життя тих, хто опинився під владою імперії Австро-Угорської, було легшим, ніж тих, хто жив у імперії російській. Так, і там, і там це була чужа держава, але мої предки почувалися ліпше, у порівнянні. І тепер існує певне ідеалістичне сприйняття тих часів, ностальгія за прекрасною епохою Австро-Угорщини. Але якою вона була, саме у ставленні до українців? У цій книжці є така гарна фраза, до прикладу: Австро-Угорщина, на відміну від багатьох держав, не вбивала власне населення просто так. Починається все з того, як Габсбурги здобули корону і як території західної України приєднали до імперії. Галичина, Буковина, Закарпаття. Чужа мова, інша віра. Чому цей край був найбіднішим у імперії? У книзі розповідається про життя українців і після розпаду імперії. Як жилося під владою Польщі, Румунії, Чехословаччини? Про першу світову і передчуття другої, про Карпатську Україну. Книжка добре структурує знання з історії, і тут більше про соціально-політичне життя краю. Небагато уваги приділяється культурі чи побуту, але загальне уявлення є. Книжка доповнена чудовими історичними фотографіями, які так цікаво розглядати. Рекомендую, якщо хочете дізнатися більше про історію Галичини, Буковини і Закарпаття.