Класика, яка в оформленні від "Ще одну сторінку" виглядає сучасно та стильно. Дуже подобається мінімалістичний дизайн серії. Це той випадок, коли знайомий зі школи твір хочеться перечитати просто через те, як приємно тримати книгу в руках. Якісне видання для справжніх естетів.

Мені пощастило прочитати "Великодню класику"! Не буду першою, але висловлю захоплення від дизайну обкладинки, який розробила Лада Касьяненко?! До речі, яйце, якщо потерти і досі ароматне??. Тепер щодо змісту - приємно вразив. І це ще одна Велика Подяка колективу науковців, що працювали над антологією! Найперше, - вірші ?! Підібрані зі смаком і любов'ю до України й українського❤️. Це і мій улюблений "На Великдень на соломі..." Тараса Шевченка - напівдитячий та напівжартівливий. Більшість віршів обов'язково містять у сюжеті одвічні Великодні символи - Паска, Крашанка (Писанка), Хрест. Але іноді автори віршів для надання більшої урочистості та ефекту піднесення додають образ дзвонів, як у Б.-І. Антонича: "Дзвони грають шовково, осяйно, бароково..." Щодо прозових творів українських письменників ХVIII-XX ст., треба зазначити, що більшість з них розповідають про події або напередодні, або під час свята Великодня. Автори намагалися через оповідачів передати всю красу Великодня і водночас важку, кропітку працю у підготовці до свята. Мабуть, це йде від наших пращурів, які з такою теплотою передавали наступним поколінням любов і шану до традицій. Моя прабабця вважала Великдень найголовнішим святом! Окремо хочу зазначити ще тему святкування на чужині, у неволі (твори М. Чернявського, П. Феденка). Наскільки щемко і важко давалися українцям Великодні поза Батьківщиною ?. Тому особливо Актуально зараз, під час повномасштабної Війни, звучать слова М. Чернявського: "Тяжко бути в таку ніч (мається на увазі, напередодні Великодня) десь далеко від рідного краю, від сім'ї і, блукаючи між чужими людьми, прислухаючись до чужої радості, ловити слухом чужий сміх, в серці точити, капля по краплі, гірку отруту самотини". Тож, прочитавши антологію, раджу її як дітям, так і дорослим! Ви не лише познайомитися із малознаними творами про Великдень, а й відчуєте на Смак всю Велич і Красу цього українського традиційного свята! Оцінка 10 з 10!

Одна з найгірших книг шкільної літератури. Ці довжелезні нецікаві описи неможливо читати.

Попри те, що я закінчувала філологічний факультет (українська мова і література), я не дуже любила Франка і його творчість. Розуміла, що чоловік був генієм, бо 50 томів праць (і це ще не всі) — це потужно. Але його література мене бісила, бо її було забагато. І от через 2 роки після закінчення університету, я вирішила прочитати його «Лель і Полель», який дуже хвалив Ростилав Семків. Я очікувала важкої мови, наповненої філософськими роздумами на 105 сторінок. Але ні. Мова оповіді проста, легко читалась. Роздуми на 1-2 сторінки були, але вони не змушували мене заснути, а розкривали геополітичну ситуацію абощо (хіба от опис природи з села на 2 сторінки, трохи забагато…). У сюжеті — два брати, які ніколи не розлучались. У них було складне дитинство, але один випадок все виправляє і вони стають слугами свого народу — вивчаються, працюють юристом та редактором. Присвячують все своє життя допомозі українському селянству. В історії гарно показано стан українського суспільства в Австро-Угорській Імперії у часи після скасування кріпацтва. З цього боку цей твір теж було цікаво читати. Окремо мені сподобалось читати про львівські вулиці, і розуміти, що теж гуляю ними часом. Тому якщо хочете почати знайомство з Франком — ця книга чудово до цього підійде.

Кажуть історія любить повторюватись... Сьогодні вкотре хочеться пригадати захопливу розповідь про відважних людей..❤ Захар Беркут прекрасна художня оповідь на історичну тематику. Тут і про мужність, хоробрість, честь і відданість, про боротьбу проти ворога набагато сильнішого, про мудрість і життя, про гарні карпатські краєвиди, ну і звісно про любов...? Не даремно цей сюжет взяли за основу однойменного фільму і зняли екшн в голлівудському стилі. Де герої Франка заговорили англійською... ? Як на мене, чудовий приклад інтеграції нашої культурної спадщини у світову. А ще тут про об'єднання.. І сьогодні, коли війна охопила нашу країну і знищує людей, наші міста.. і ця орда суне здавалося б нескінченним потоком...? Тут і знадобиться нам мудрість і згуртованість як у маленької громади тухольців... де кожен вже не сам за себе.. Разом до перемоги! Це класика, яка заслуговує уваги? А ви читали книгу? Дивились фільм?

«Маніпулянтка» - це однозначно не просто вишуканий зріз психологічної прози, а справжній виклик стереотипам свого часу та багатошаровий портрет жіночої емансипації, який дивовижно актуальний і сьогодні. Ця добірка оповідань, яка фокусується на складних, сильних, суперечливих жінках, ще раз доводить: Франко був не лише глибоким мислителем, а й тонким психологом, здатним побачити людину поза канонами моралі чи гендерної ролі. У центрі збірки - образ так званої «маніпулянтки» (ви дізнаєтесь, що це слово не можна плутати з маніпуляторкою) жінки, яка керує почуттями, словами, навіть долями інших. Але Франко не зводить її до негативного архетипу. Навпаки - він надає їй глибини, мотивацій, контексту. Його героїні - не карикатурні спокусниці, а інтелектуалки, деколи трагічні постаті, які шукають свободи в суспільстві, що її не дозволяє (чи не готове сприйняти, поки що). Унікальність полягає у тому, що для ХІХ століття вирізняється сміливістю в темах: еротизм, лицемірство, жіноча автономія, подвійна мораль. Франко говорить про те, про що воліли мовчати. По-друге, майстерністю художнього письма - точного, гнучкого, з драматургією, що змушує читача затамувати подих. А по-третє - пророчим поглядом на фемінність: Франко не засуджує своїх героїнь, навіть коли вони порушують суспільні норми. Він їх досліджує - як соціальні явища, як носіїв внутрішньої боротьби, як символи змін. Ця збірка - наче дзеркало, в якому сучасний читач бачить не лише минуле, а й власні тривоги, пошуки, суперечності. «Маніпулянтка» - це Франко в найкращій формі: без моралізаторства та прикрас, але з величезною вірою у складність і гідність людини. Цінність цієї книги не лише в історичному контексті, а в безчасовості її ідей. Франко вкотре доводить, що велика література - це та, яка викликає внутрішні суперечки і залишає слід надовго, а «Маніпулянтка» - саме така.

Перше нешкільне знайомство з Франком, яке завершилось досить вдало! Про що цей роман? Про братерський зв'язок та атмосферу Львову ХІХ століття, чи може про силу любові у інтелігентному суспільстві Галичини? Що ж, це Іван Франко, тому і те, і інше! Одразу припав до душі стиль письма Франка — місцями епічний та драматичний, але такий лаконічний і справедливий до всіх героїв. Описи реально вражають, адже Франко описує гірські краєвиди такими епітетами, що перечитуєш рядки знову і знову! В принципі, майже одразу помітно небанальність сюжету, адже в романі ми проживаємо життєву лінію героїв від самого дитинства. Всі події акуратно підведені до логічного завершення: ніщо не залишає Іван Якович ''на розсуд читачеві'' (окрім подальшої долі героїв, що очевидно). Проте, мушу визнати, що не зовсім сподобалась різка зміна динаміки твору, бо загалом на 282 сторінки виведено 10 розділів по +- 30 сторінок на кожен. Так ось, в одному розділі ми прожили чи не все дитинство, а вже в іншому танцюємо з героями бал. Попри це, завдяки віртуозному письму автора, цих змін навіть не помічаєш, а читається все як одна, монолітна та захоплива історія! Моя оцінка RDT - 8/10. Це атмосферний роман про двох братів та їхній взаємозв'язок, про їхнє життя на порозі важливих змін у проукраїнському Львові та те, як вони самі ці зміни творять. Обов'язковий must-have для поціновувачів української класики та фанатів журналістської/публіцистичної діяльності. Видання від Ще одну сторінку приємне та якісне, без зарубок чи інших дефектів =) А обкладинка — це просто ВАУ!!!

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного