Давненько не читала поезії, якщо не рахувати віршовані казки для малечі. Книга "Двоє закоханих" - це лірично-філософська збірка коротких віршів про таке різне кохання, закоханих, перші поцілунки і очікування. ? Двоє закоханих дуже хотіли поцілуватися. Тільки не знали, з якого боку до справи цієї братися, тож довго тільки одне й уміли - ввічливо привітатися. Як губи торкнулися, сміху було: Невже це так просто бути могло? Хіба такі рядки можуть не викликати усмішку? Перегортаючи сторінку, я щоразу чекала ще однієї приємної історії кохання. ? Ми як дві половинки однієї ліщинки щоразу, коли цілуємось. Признаюсь чесно, є пара віршів, які мені не сподобалися. Втім, спостерігати за деякими закоханими парами також буває неприємно. Хтось просто не пасує один одному, а хтось скрізь шукає вигоди, навіть в стосунках чи партнері. ? Рот уміє робити купу речей: цілуватися, їсти й кричати. Та на самоті поцілунки які? Все ж краще когось цілувати. Книжечку можна читати як дорослому, так і дитині. Не впевнена, що всім зайде, але варто спробувати. Мені подобається час від часу її перечитувати, а ще милуватися закоханими тваринками від Вольфа Ерльбруха.