Юлія Смаль

Дитяча книга, яка зняла навколо себе цілий скандал, ще до її виходу. Одні кричали, що такі відверті книги уже давно потрібні нашому суспільству. Інші ж твердили, що називати частини тіла ВІН, показувати і розказувати дітям про інтимні органи, а тим паче давати добро, що їх можна трогати - гріх і бездуховність.

Якщо чесно, я підписана на Юлію Смаль у соцмережах і вже давно читаю її сторінку, хоча жодної її книжечки ще не читала... Молодший син Юлі, Лесь, такого ж віку, як і мій Остапчик, тому мені було цікаво порівнювати їхні витівки, роздуми, ігри. Коли я прочитала анонс, що авторка буде писати "пісюнкову книжку" і прототипом головного героя став саме її син, вирішила - однозначно куплю і прочитаю!!!

У 6-річного Макса є старший брат Стах і молодша сестричка Віточка. Якось він побачив дівчинку роздягненою і почав цікавитися відмінністю між ними. Чому в одних є пісюн, а в інших (дівчаток) немає? Чому пеніси мають різні форми та розміри? Для чого потрібні яєчка? Чому не можна показувати свої і просити інших показати статеві органи? Що таке крайня плоть? Чому і кому роблять обрізання? Як правильно і навіщо мити член? Як розрізнити енурез і "маленькі мокрі аварії", що можуть траплятися у дітей? Коли потрібно звернутися до лікаря? На ці та багато інших питань відповідає ця книжка.

Автор Юлія Смаль і просто мама легко, невимушено і з гумором розповідає про такий інтимний орган, який цікавить чоловіків від найменшого і до старечого віку. Сподобалося, що у книзі наводяться різні назви пісюна, такі як пеніс, фалос, член, прутень. Ніяких безглуздих дитячих назв, які іноді можуть придумувати дорослі. Особисто мені ця книга дуже допомогла проговорити тему інтимності разом із дітьми. Читали ми її разом із донечкою та сином, обоє слухали уважно і захопливо. Синочок потім навіть хвастався, бо знає, що у нього є пеніс, а у його сестричок - вульва.

Приємним бонусом до книги став другий розділ "Звичайний шкільний день", де авторка описує чого не можна робити у школі. Пам'ятаю, як тоді невгамовний Лесь щодня щось чудив у школі, ввечері вони разом складали список заборон, який наступного дня поповнювався! Це був сміх крізь сльози!

Ну і на сам кінець... "Я дізнався про все, що мене цікавило про пеніс, який має багато назв, а також про інтимність та гігієну. Людське тіло чудове й пізнавати його так цікаво! І, якщо чесно, тепер я починаю нове розслідування! Мене цікавить усе про динозаврів! Відтепер я дослідник-палеонтолог!" Юля, що ж Ви робите? Мої діти вимагають продовження! Про динозаврів!!!

Коли варто почати розповідати дітям про Голодомор?

"Це ми були. Ми були". Історія, яку неможливо читати без сліз. Книга розповідає про п'ятьох дітей - Марічку, Петра, Христю, Ганнусю і Тоню. Дітей, які могли б жити, якби не геноцид, вчинений більшовиками. А ті, що вижили, мусили забути власну ідентичність. Неможливо не думати про мільйони вбитих голодом і мільйони ненароджених...

Кожна дитина розповідає історію своєї родини, свого села чи міста. Щасливі родини, урожайні землі - і страшний злочин, який неможливо забути. З цієї книжки дитина може дізнатися про чорні дошки, закон про "п'ять колосків" та інші терміни. Все у доступній для дітей формі.

Я не могла стримати сліз від цієї книжки.
Формат обраний дуже влучно. Моє найбільше бажання - щоб ця книжка вийшла у перекладі за кордоном!

Починаючи з 1921 року, українці пережили декілька голодоморів, влаштованих російськими режимами. Найтрагічніший Голодомор 1932-1933 років. Скільки страждань довелося пережити українцям лише через те, що ми - українці. росія ніяк не може відстати від нас і досі приносить тільки страждання.
⠀
«П‘ять колосків» - це дуже важлива книжка про Голодомор. Я вважаю, що її мають прочитати всі.
⠀
Вона розповідає про події тих часів із погляду дітей. За основу взяті справжні спогади людей, чиї рідні пережили Голодомор. Тут про звичайних дітей, які хотіли мати дитинство, які любили гратися, мали мрії, допомагали батькам, але одного разу це все в них забрали, натомість принесли голод, смерть, втрати.
⠀
Книжка має дуже багато ілюстрацій (які розбивають серце) і не багато тексту. Але ж які то слова - дуже щемливо, дуже боляче. Було важко стримати сльози.
⠀
У кінці є словничок термінів, щоб зрозуміти й розібратися в деяких поняттях, тож якщо дитина чогось не знає, вона може підглянути туди.
⠀
Однозначно ця книга варта уваги і її потрібно читати всім. Ми маємо пам’ятати про ці болючі події нашого минулого й ніколи не пробачати росії за все, що вона зробила.
⠀
Декілька цитат із книги, які скажуть більше, ніж можу я:
⠀
➡️А діти - ті на вигін ходили, там колись козо паслися, а тепер діти. Де яку травнику з-під снігу вигребуть, усе їли.
⠀
➡️Усе забрали, всіх повиходили, а кого не вивезли - повбивали. І ні зернятка не лишили. Що де було - комсомольці забрали.
⠀
➡️І коли вже все поїли, що де полишалося, то й діти почали пропадати.
⠀
➡️Її вбили, коли вона підняла на полі кілька зернин. Сказали, що крала зерно в народу.

Дуже стильова, гарно оформлена і дотепна книжка!
Легко і весело про інтимне для діток та їх батьків.

Завжди важко писати відгуки на книжки, написані кількома авторами, бо загальна стилістика книги дуже неоднорідна - якісь оповідання сподобалися більше, якісь менше. Але всі вони про віру, про різдвяні дива. Якісь із цих оповідань абсолютно магічні, якісь по-дорослому філософські. А частина з них - просто розбиває серце, бо вони про втрати, в тому числі про втрати на війні…

Мені гірко, що війна просочилася в дитячі книги і стала чимось… Звичним, мабуть, не зовсім підходяще слово. Війна стала контекстом життя, а не порядком денним…
Все ж збірка так продумана, що останні оповідання - цілком магічні і позитивні, тому фінальне враження залишається цілком святковим.
Рекомендую для дітей 9-13 років, а також батькам, щоб освіжити в памʼяті ті проблеми, які тривожили нас в цьому віці і згадати, який він непростий, скільки викликів, невпевненості, складнощів викликає.

Коли сніг пахне мандаринками - збірка теплих історій сучасних українських авторів.
Вона тепла, часом пробиває на щемкість та спогади.

Що цікаво, я для себе її асоціюю з літом. Бо саме в цей період її читала. Коли хотілося трохи казки, трохи дива. Треба спробувати і перед різдвяними святами якось прочитати)

Загалом такі збірки чудовий варіант знайомства із сучасними українськими авторами.
На щастя, імен багато і кожен для себе відкриє щось своє, знайде когось свого близького до серця.

А ще ця збірка поїхала із моєю знайомою до Британії, стала своєрідним символом українського Різдва за кордоном.

А ще класно читати тим, хто зараз опановує українську. Тексти нескладні, але з настроєм та емоцією.

В мене вже склалась традиція - в грудні читати різдвяні оповідання. В цьому прекрасно допомагає Видавництво Старого Лева, які видають нові збірки.

Збірка цікавих оповідань для підлітків, адже головні герої, в основному, діти. Ці історії досить добрі, хоча не завжди веселі і чарівні. Бо Різдво, як і наше життя, теж може бути різним. І часто ми це розуміємо в дитинстві, а не дорослими.

Частинка дива, час із родиною, віра в казку, миттєве передбачення, спогади про минуле чи навіть просто смаколики. В кожного свято асоціюється з чимось своїм.

Але після прочитання кожного оповідання ставало приємно на душі та теплилася віра у краще майбутнє і, головне, мирне Різдво вже цього року.

24 оповідання, від 24 різних письменниць та письменників, 24 погляди на події, які могли розгортатися напередодні Різдва 🎄

Головні герої кожної з історій - діти та підлітки, але з досить дорослими думками, переживаннями, проблемами та висновками. Кожна розповідь по-своєму описує передріздвяний настрій, сімейні традиції, надії, сподівання і дива, яких ми всі так чекаємо, особливо в переддень свята ☃️

Ідеальним, на мою думку, акордом збірки стало оповідання Наталії Ясіновської "Хочу татових вареників". Головна героїня - підлітка вперше буде святкувати Новий Рік не вдома з родиною, а з подружками та однокласницями. Це так по-дорослому, так круто, так прикольно та сучасно, на думку Насті. Але виявилось, що з мамою, з татом та молодшою сестрою грати в настільні ігри, дивитися улюблений фільм та писати плани на рік куди затишніше ніж слухати вихваляння та висміювання однокласниць. А ще, вона точно знає, що батьки завжди прийдуть на допомогу без жодних питань. І це дуже цінно ✨

«Коли сніг пахне мандаринками»
Видавництво Старого Лева
«Якщо замерехтіли вогники-зірочки — значить скоро свята». (Марія Титаренко)
Як відомо, саме на Різдво відбуваються найнеймовірніші події, збуваються найзаповітніші мрії, стаються дива. І навіть той, хто не вірить у силу різдвяної ночі та магію новорічних свят, відчуває, що цими днями коїться щось дивне і непередбачуване. Звичайно, не без халеп та прикрих випадків, але врешті-решт все завершується цукерками, мандаринками, подарунками, посмішками та обіймами.
24 історії про суперсили, свято з бабусею та дідусем, зустріч з водяним драконом, смак снігу та його термін придатності, різдвяний стіл у бліндажі, лист із минулого про ангелів, різдвяного штолень, переїзд, кошенятко від Миколая, першу зірку та вареники, приготовані татом.
«Зима зависає в повітрі крихітними сніжинками» (Оля Русіна). Сніг – то «незлічимий рій білих мух» (Марія Титаренко), бо ж «… ловиш сніжинку на язик — і вона за мить з холодної колючки перетворюється на ніжну теплу краплинку» (Андрій Бачинський)
« Жоден зимовий день не бував схожим на бабусине Різдво» Анна Сидор. «… містечко перемінилось і на ранок скидалося на ошатну різдвяну листівку» (Богдана Матіяш).
«Мрії збуваються, коли на те час» (Слава Світова)
«Чи ви знаєте, що зимові вечори — найближчі родичі Вічності? Чому б інакше вони були б такими довгими?» (Роман Росіцький).
Ці 24 оповідання, мов вервечка непередбачуваних історій — справжня терапія на зимові свята, бо ж що ще, як не читання допомагає поринути у світ див та мрій?
Валентина Турчин

Колись, у моєму дитинстві, були дівчачі енциклопедії. Такі трохи задротські (у найгіршому значенні), бо написані без смаку і стилю, майже без ілюстрацій, або з ними, однак ч/б на непристойно сірому папері.

Трохи пізніше почали з’являтись і яскравіші, але всеодно на вигляд пічальні - картинки і текст були аж надто універсалізовані, «плоскі».

Так от, хоч і стрьомні ті книжки були як продукт, та все ж важливі за суттю для кожного дівчатка, бо, звісно, дізнатись «сакральні» таємниці тілесного - річ у певному віці вітальна. Це було хоча б щось, адже, на жаль, про те, аби спитати в мами ніяк не йшлося.

Зараз, тримаючи в руках «Віточку-квіточку та її дівочі справи», тішуся, заздрю і пишаюся, бо це НЕ хоча б щось.

Це «смілива» та стильна НЕ енциклопедія для дівчаток від 9 рочків, яка не лише про прищі, груди і прокладки (хоча й частково про них - бо куди ж насправді без них? - однак сучасно, без зайвих універсалізму та безликості).

🌸 Вона також про любов і повагу бути собою: зеленоволосою непосидючою чомучкою, чи сором’язливою каратисткою, або ж трішки набурмосеною любителькою чорного мінімалізму... Будь-якою собою.
🌸 Вона про здорові відносини, партнерство, сестринство... Будь-які відносини, але здорові.
🌸 Вона про безпеку. І психічну, і фізичну.
🌸 Ну, і звісно, вона про правила та способи інтимної гігієни, про фізіологію статевих органів дівчаток, про те, як діяти, якщо перші ознаки дорослості застають дівчинку тут і зараз, «без попереджень».

Окрім всього, ця книжка-виручалочка красиииива 😍, приємна на дотик, яскрава, креативна.
І дуже ніжна, доброзичлива, сестринська 💝.

Ця книга легка і важка водночас. Вона не про очікування свята, не про магію Різдва, не про дитячі казки. Вона про справжні Дива, які можуть трапитись з кожним із нас. Про Дива, які змушують нас плакати і сміятись. Це 24 історії про підлітків, через які серце буде битися частіше, буде сумувати і радіти, буде розбиватись і буде світитись від щастя.
Неймовірно атмосферна, щемлива книга від українських авторів. Її можна "проковтнути" як справжню мандаринку за один день. А можна читати розмірено і довго, смакуючи кожну історію, проживаючи її в думках після прочитання. Адже кожна історія унікальна і не схожа на попередню. Вони як наше життя, в яке Святий Миколай натрусив зовсім трішки магічного пилу.

Рекомендую читати кожного року в зимову пору.

Збірка чудових тепло-холодних зимових оповідань від українських авторів.
Я доволі рідко читаю подібні збірки, але ця книга зачарувала як і своєю обкладинкою, так і коротенькими розповідями про все на світі. В ті невеликі 10-15 сторінок кожен з авторів доніс свою історію, свої мотиви та ідеї.

В цій книзі ви знайдете і про дитячу закоханість, і про зародження почуттів між дорослими людьми. Про складні стосунки між підлітками та батьками, і бабусями з дідусями. Про крихту різдвяного дива, коли давні легенди оживають. Згадки про війну і як важливо нести вогонь любові та турботи рідних на передову до наших хоробрих військових.
Кожна розповідь наповнена новорічною/різдвяною/зимовою атмосферою, тому її круто буде читати на початку грудня, або ж навіть зараз, якщо комусь хочеться подовжити чарівну магію цієї пори.