Юліана Кепке розповідає свою дуже і дуже оригінальну історію. І опис життя до і після падіння не менш цікаво читати, ніж про саму нетривіальну пригоду.
Що це власне за падіння з неба таке?
Перед самим Різдвом 1971 року у Перу розбився літак. Загинули всі пасажири, окрім 17-річної дівчини, Юліани. Як їй це вдалося? От про це і розповідається у мемуарах, але не лише.
Перш за все, як вона, німка, опинилася у Перу? У книжці буде багато про батьків Юліани, науковців, дослідників джунглів. Саме цей досвід ближчого знайомства з природою допоміг дівчині вижити.
Це нетипова пригодницька історія на межі з фантастикою про чудо виживання. Напевно тому, що книжка на основі реальних подій. Ну і характер Юліани відповідно. Так, певною мірою чудо, але ще знання, наполегливість, праця.
Але це книжка не лише про катастрофу і виживання. Вона і про різний досвід переживання травми, про те, як сильне горе не об'єднує членів родини, а навпаки.
Про те, як не зненавидіти ті "кляті джунглі", а навіть навпаки - зробити метою свого життя їхній порятунок.
А ще - про ганебну роботу ЗМІ. Уся палітра: від вигадки деталей до звинувачення дівчини в тому, що вона не залишилася у джунглях рятувати інших, а "втекла". Особливо сумно це читати після опису всіх зусиль, які доклала місцева влада щоб хоча б знайти уламки літака у джунглях.
Цікава книжка про сильну особистість, рекомендую.
Анонім
