Книжка Ієна Гіллана легка, цікава, самокритична, іронічна, а місцями – відверто гумористична. Я не раз сміявся вголос, читаючи оповіді Ґіллана про їхні походеньки. «Жлуктити спиртне так, наче завтрашній день ніколи не настане»... Про життя Deep Purple і стосунки всередині групи я трохи знав і було цікаво почути про це з «перших вуст». Не може бути гарного колективу, коли музиканти записують альбом, не перебуваючи разом у студії. Один записує свою партію, потім свою партію записує інший, бо вони не бажають бачити одне одного. Або працівники сцени мають стежити за тим, щоб один та інший потрапляли на сцену різними шляхами… Ні для кого не секрет, що джерелом усіх сварок і розривів у групі були розбіжності між Ієном Ґілланом і Річі Блекмором. Один – геніальний вокаліст, інший – геніальний гітарист. Об’єднує їх те, що обидва вони – видатні гівнюки… )) Так от Ґіллан абсолютно не заперечує того, що він гівнюк, але разом з тим він дуже спокійно і досить лагідно пише про Блекмора. Тобто, він ніби й показує, що Блекмор гівнюк, але робить це якось по-джентельменськи. Вибачте, а як ще можна назвати Блекмора, коли при возз’єднанні групи у 1984 році він поставив умову: 50% доходів групи йому, 50% - усім іншим. Звичайно, ніхто на такі умови не пішов і поділили все по-чесному, але сам факт… Мене більше збентежив образ мого улюбленого барабанщика Ієна Пейса, який хоч і іронічно, але показаний зацикленим на грошах. Типу, готовий грати будь-що і будь з ким, аби гарно платили. Потішило, як Ґіллан описав тупих солдат-москалів, які чухали потилиці й не могли втямити з якого боку взяти й перенести до вантажівки дорожній гардероб. А як тільки спроба починала давати успіхи, той бідний гардероб перевертався й падав… А от у Запоріжжі у 1991 році музикантів запросили на шашлики «тамтешні нащадки козаків». І серед них Ґіллан отримав статус справжнього друга. «Випито було багато (або навіть більше) горілки, і тоді ми дали відпочити перекладачеві, перейшовши на міжнародну мову братерської любові…» Ще у книзі багато QR-кодів з посиланнями на аудіо і відеозаписи пісень, виконаних Deep Purple, Ian Gillan Band та GILLAN. Тому в мене з’явився ще один досвід робити щось під Deep Purple – читати книжку. Деякі пісні, виконані Ґілланом поза Deep Purple, я почув вперше. Одним словом, чогось кардинально нового про Deep Purple я не дізнався, але розповідь про групу від першої особи однозначно цікава і варта уваги! Особливо, якщо Deep Purple для вас – це не просто назва кольору.