Книжка виявилася не зовсім такою, якою я її уявляла. Очікувала на пізнавальне і швидке прочитання, оскільки вона досить невеличка, проте місцями через текст доводилося просто таки продиратися. Респект автору за пророблену роботу і опрацювання великої кількості джерел. Проте з реалізацією, я б сказала, не все гаразд. З приводу того, що вона розрахована на широкий загал читачів, можна посперечатися. З огляду на стиль викладення матеріалу і використану для цього лексику, людям, які не надто цікавляться історією і філософією, текст може видатися нудним, перевантаженим і, відповідно, непростим для сприйняття. Ще книжка «потішила» ставленням автора до жіноцтва. Рукопокладання жінок-служителів і боротьба за права жінок поставлені на одному щаблі з ЛГБТ-ідеологією. А ще, виявляється, етатизм нав’язує жінкам думки про їхнє пригнічене становище, але ж насправді це все брехня і наклепи, це вам авторитетно чоловік каже! Наскільки ж жіноче питання зачіпає пана Ігоря за живе, що він навіть тут його бодай трохи, але зачепив. А ви думали, книжка лише про те, чи можна християнам зброю в руки брати? Отож. Цікаво було б дізнатися його ставлення до жінок-воїтельок, а може, з огляду на оці червоні прапорці, і не цікаво.