Ібен Акерлі

Скандинавська. Підліткова. Обкладинка передає почуття головної героїні. Сподобалося. Дітям читати можна і треба. Дорослим теж є про що подумати. А я, як і раніше, вибудовую паралелі та розумію, що наш випадок - лише частина ланцюга несправедливості . Про що? Нура вимушена (як вона на початку думала) провести всеньке літо у бабусі. Мама, яка переконана, що усе буде добре, і сама зі своєю матір'ю не дуже ладнає, але справу зроблено. І, як би нудно та очікувано це не звучало, це буде найкраще літо, бо дівчина нарешті знайде друга. "Мені ще ніколи не було так радісно в компанії з кимось. Можливо, саме тому в мене немає багато друзів. Та куди там, мені хоча б одного мати. Але ж метелики в животі не пурхають від дружби?" Аббас народився у Норвегії, хоч є етнічним афганцем, але не усім у цьому місці подобається сусідство з людьми інших національностей. То ж ми читаємо і спостерігаємо не лише за розвитком навичок комунікування, але й громадянської позиції та сприйняття багатонаціонального світу.

Анонім

❗️Не ведіться на цю обкладинку!!! ❤️‍🩹Не розумію, чому обкладинки книжок Ібен Акерлі такі яскраво-легковажні? От глянеш на них і здається, що там якась легка, відпочинкова історія, а насправді все зовсім не так. Саме через таке оформлення я майже три роки відкладала знайомство із книгою "Ларс.LOL" і ледь не проґавила таку важливу історію про інклюзію. Знайомство з другою книгою я вирішила не відкладати і не прогадала! ❤️‍🩹Анотація обіцяє, що це історія одного літнього відпочинку замкнутої дівчинки Нури, яка вимушена провести літні канікули в селі у бабусі. Власне так і є, але не зовсім. ❤️‍🩹Дівчинка знайомиться з хлопчиком на ім'я Аббас, поступово дізнається історію його родини і своєї також. Виявляється вони тісно пов'язані. Аббас - дитина біженців з Афганістану, який народився в Норвегії. Він постійно стикається з расизмом, образами і неприємними випадами у свій бік. Хлопчик не знає своєї іншої Батьківщини, але й тут почувається чужим. ❤️‍🩹Проблеми біженців однакові не залежно від країни, адже люди не просто полишали рідний дім, а втікали від війни чи диктаторських режимів. Ця тема може тригерити багатьох українських біженців, а може навпаки показати, що вони такі не єдині. У будь-якому разі попереджаю, що під яскравою обкладинкою ховається щось значно глибше і навіть болюче, але це було літо, коли не просто все трапилося, а й багато що змінилося...

Анонім