Ярослав Гжендович
Ярослав Гжендович — польський письменник-фантаст, журналіст, редактор та видавець фантастичних журналів, літературний критик та перекладач коміксів.
Ярослав Ґжендович народився у Вроцлаві. Перше опубліковане оповідання – «Притулок для старих пілотів» в лодзинському щотижневику «Odgłosy» в 1982 році. Того ж року в цьому ж таки тижневику опубліковано й друге оповідання Ґжендовича «Фортеця Трьох Криниць», яке, на думку частини літературних критиків, є першим польським оповіданням у жанрі фентезі.
Ярослав Ґжендович разом із Феліксом Кресом, Яцеком Пекарою та іншими письменниками організував літературне об'єднання «Клуб Тфорціф». Метою об'єднання було вдосконалення письменницьких здібностей молодих авторів, які на той час ще були фактично підлітками. Це об'єднання продовжувало діяти ще на початку 90-х років XX століття.
У 1990 році Ґжендович став співзасновником журналу Fenix. Працював фейлетоністом в Газеті польській. Також Ґжендович займається перекладом коміксів.
Премії та нагороди Ярослава Гжендовича:
- Премія «Сфінкс» (2005, 2006, 2010)
- Меморіальна премія імені Януша Зайделя (2005 — дві премії, 2006)
- Премія Шльонкфа (2005)
- Премія «Наутилус» (2009)
📚Маємо такого собі Вуко Драккайнена, досвідченого виживальника, авантюриста, контрабандиста, пірнальника, автогонщика, війського кореспондента etc, але все залишилося за хрін-зна-скіко світових років від Землі. Бо зараз Вуко на планеті Мідґаард, де традиційно панує глухе середньовіччя, і має всього-навсього знайти наукову експедицію, що припинила відповідати на пінг років так 4 тому. Знайти, знешкодити будь-які цивілізаційні впливи, які вони могли нанести місцевим, і повернути на Землю, бо Прогрессорський кодекс-с!
📚Так, ви не дарма згадали Стругацьких, бо від роману відверто віє ідеями то «Важко бути богом», то «Заселеного острова». Ось згадка про сотні тисяч безневинних душ, яких Вуко не встигає врятувати, і це його мучить. Ось його супервластивості, що дозволяють бачити у темряві і рухатися в десятки разів швидше за місцевих вояків, що прийняли його у команду. Не вистачає хіба якоїсь чистої невинної паняночки з місцевих, яку треба було б захистити ціною провалу місії.
📚А ось друга сюжетна лінія із принцем-у-вигнанні, майбутнім імператором, який має вижити у світі, що скинув цю саму імперію, бо навчатися мистецтвам і будувати гуманістичне суспільство важко, а старі боги дають простий світ: приніс жертву – молодець, не приніс – ходиш голодний. Нагадую, що тут ці дві лінії так і не зійшлися, тому, чи не стане цей принц тим самим «чистим та невинним, заради якого», можна тільки гадати.
📚І якщо перша гілка сюжету нагадує знову таки традиційні «бродилки» - піди туди, виконай квест, левел-апнісь на рейд-босі, то гілка із принцем – це майже роман-виховання не без притчевої складової. Що в цілому достатньо захопливо читати, навіть попри те, що ритм в цих двох сюжетних лініях геть різний.
Але! Максимального катарсису читач отримує на останній сторінці! І потім сидить такий «ееееее, це що таке було тільки що?»
І добре, якщо в вас вже є друга книга з серії… Бо інакше витримати, що ж буде далі, практично неможливо.
Ярослав Гжендович створив твір, який майстерно поєднує філософські роздуми, наукову фантастику і пригоди. Стиль автора своєрідний. На певних частинах книги я не могла випустити книгу з рук, а деякі сторінки перечитувала декілька разів, бо не могла вловити суть. Проте, історія неймовірно захоплива.
Я.Гжендович блискуче поєднує діалоги, динамічні сцени та глибокі описи, ти поринаєш у цей світ у світ, що балансує між науковою логікою і магічною реальністю.
Я б рекомендувала цього автора та цю серію, тим хто вже прочитав чимало фентезійних історій.
