Нові відгуки

Перше, що вам треба знати: це початок. Знаю, виглядає по-кепські. Не в сенсі «погано», а в сенсі «дякуємо, кеп!». Але це дійсно тільки початок епічної оповіді, де у рамках цих майже 400 сторінок дві гілки сюжету навіть не зустрілися. 📚Маємо такого собі Вуко Драккайнена, досвідченого виживальника, авантюриста, контрабандиста, пірнальника, автогонщика, війського кореспондента etc, але все залишилося за хрін-зна-скіко світових років від Землі. Бо зараз Вуко на планеті Мідґаард, де традиційно панує глухе середньовіччя, і має всього-навсього знайти наукову експедицію, що припинила відповідати на пінг років так 4 тому. Знайти, знешкодити будь-які цивілізаційні впливи, які вони могли нанести місцевим, і повернути на Землю, бо Прогрессорський кодекс-с! 📚Так, ви не дарма згадали Стругацьких, бо від роману відверто віє ідеями то «Важко бути богом», то «Заселеного острова». Ось згадка про сотні тисяч безневинних душ, яких Вуко не встигає врятувати, і це його мучить. Ось його супервластивості, що дозволяють бачити у темряві і рухатися в десятки разів швидше за місцевих вояків, що прийняли його у команду. Не вистачає хіба якоїсь чистої невинної паняночки з місцевих, яку треба було б захистити ціною провалу місії. 📚А ось друга сюжетна лінія із принцем-у-вигнанні, майбутнім імператором, який має вижити у світі, що скинув цю саму імперію, бо навчатися мистецтвам і будувати гуманістичне суспільство важко, а старі боги дають простий світ: приніс жертву – молодець, не приніс – ходиш голодний. Нагадую, що тут ці дві лінії так і не зійшлися, тому, чи не стане цей принц тим самим «чистим та невинним, заради якого», можна тільки гадати. 📚І якщо перша гілка сюжету нагадує знову таки традиційні «бродилки» - піди туди, виконай квест, левел-апнісь на рейд-босі, то гілка із принцем – це майже роман-виховання не без притчевої складової. Що в цілому достатньо захопливо читати, навіть попри те, що ритм в цих двох сюжетних лініях геть різний. Але! Максимального катарсису читач отримує на останній сторінці! І потім сидить такий «ееееее, це що таке було тільки що?» І добре, якщо в вас вже є друга книга з серії… Бо інакше витримати, що ж буде далі, практично неможливо.

Перед вами третя частина захопливої саги про Вуко Дракайнена. Ярослав Гжендович створив твір, який майстерно поєднує філософські роздуми, наукову фантастику і пригоди. Стиль автора своєрідний. На певних частинах книги я не могла випустити книгу з рук, а деякі сторінки перечитувала декілька разів, бо не могла вловити суть. Проте, історія неймовірно захоплива. Я.Гжендович блискуче поєднує діалоги, динамічні сцени та глибокі описи, ти поринаєш у цей світ у світ, що балансує між науковою логікою і магічною реальністю. Я б рекомендувала цього автора та цю серію, тим хто вже прочитав чимало фентезійних історій.