100 історій кохання, що допомагають перемагати темряву. Ця книга змусила мене задуматися, порадіти та поплакати через ці історії кохання. Ти починаєш розуміти, що поки ти сидиш тут і засмучуєшся через не зроблене завдання, десь там гинуть люди, проте йдуть вперед попри все. Вони стикаються з такими ситуаціями, що іноді страшно й подумати. Я думаю ця книга повинна бути у кожного, як річ, що допомагає йти вперед, вона для всіх, хто зневірився, хто хоче опустити руки. Вона показує, яке сильне кохання проти війни. Саме кохання тут є певною опорою, підтримкою у важкі моменти. Читаючи ці історії, ти бачиш, що навіть у такий страшний час, ти можеш зустріти частинку щастя, проте можеш і втратити її та жити лише гарними, теплими спогадами. Книга наповнена проблемами, втратами, коханням, боротьбою, силою духу.

Відверто кажучи мені дуже сподобалась книга, були історії над якими я плакала. Багато щирості, відкритості і любові. Ця книга — про любов попри все.

Не можу я сказати «Прощавай» Ілюзіям, захопленню і сонцю, Малюнкам із дитинства, килимку, І квіточкам домашнім у віконці. Не можу я сказати «Прощавай» Словам «Люблю», «Побачимось», «До завтра», Хоча слова «Все буде добре» кожну ніч Пронизують свідомість, ніби мантра. Не можемо потрапити в полон Очікування страху і зневіри, Коли під час сирен нервовий сон Лепоче поспіхом: «Дай, Боже, віри!» «Дай Боже тобі щастя, зачекай!» – Спастичний голос лезом пролунає! Очікування диханням бринить, І слово «Прощавай» Ніби розвіялось, Немає…

Мій коханий пішов добровольцем 24 лютого 2022 року і з того часу війна - саундрек і фон нашого кохання. "Я тебе...війна" це про весілля в військовій формі та вишиванках (як було у нас), поїздки в Краматорськ та Покровськ при першій нагоді, щоб просто побачити, постояти під воротами, випити разом каву. І це постійний страх. Ця книга лише посилила в мені розуміння, що нас таких багато, наші історії різні, але такі схожі.