Це детектив, який одразу занурює у світ загадок, недомовок і тіней минулого. Багато таємниць, заплутана історія, і, попри відсутність динаміки, книга тримає увагу завдяки атмосфері та психологічній глибині. Події розгортаються неквапливо — через опитування сусідів убитого й поступове зʼясування обставин злочину. Інспектор Крістіансен веде розслідування не лише у реальному світі, а й у темних лабіринтах людської душі. Під час допитів він поволі розмотує в’язку, темну павутину минулого вбитого Гаральда Улесена — чоловіка, чия смерть виявляється лише верхівкою айсберга складної історії. Найцікавішим для мене став фінал і особливо лист убивці ? — момент, який змушує переосмислити все прочитане. Саме тоді пазл складається, а тиша після останньої сторінки ще довго звучить у голові. ? Цікаво про назву:
Назва «Мухолюдці» не випадкова. Вона символічна й передає атмосферу книги. «Мухолюдці» — це ті, хто заплутався у власному минулому, як мухи у павутині. Люди, що живуть у тіні, спостерігають, але не помічають, як стають частиною темної історії. Саме так і виглядає світ навколо вбитого Гаральда Улесена — липкий, темний, повільний. Інспектор Крістіансен, занурюючись у його минуле, сам потрапляє в цю павутину, де кожен має свою роль: хтось — спостерігач, хтось — жертва, а хтось — справжній мухолов. Ця книга для тих, хто любить повільні, розважливі сюжети, де головне — не погоня, а глибина характерів і атмосфера.