4.5 з 5 Shit Cassandra Saw - це shit almost every woman saw. "Вона розуміє: дівчатам, які не навчились обережності, у цьому світі нелегко." Ну так, якщо чесно. Касандра прифігіла, а я прифігіла від того, скільки всього впізнала в кожному (майже) оповіданні. "Мені за інше шкода. Що в мене пішло стільки часу на те, щоб навчитися користуватися своїм тілом просто для його задоволення." Не памʼятаю, як ця книга опинилась в моєму вішлісті. Як завжди, в принципі. Але якось я не знала, чи забула, що це збірка оповідань. Не люблю оповідання. Якби я знала, що це коротка проза, точно пройшла повз і не знала б, що втратила. Не люблю прямолінійну феміністичну прозу — часто це занадто прямо і занадто нещиро, і ефект в такому випадку зворотний. В найкращому випадку. Але не в цьому. "Жінка йде вулицею, і чоловік каже їй усміхнутися. Вона всміхається, а рот у неї повний іклів. Вона відкушує йому руку, хрумтить кісточками й випльовує, випадково ковтнувши обручку, через що потім страждає від нетравлення." Є світ, в якому радіоактивні таргани кусають жінок. Жахливо, так? Ха-ха, а от і ні! Адже це броня від чоловіків, *сміюсь як злодій з фільмів з 90-х*. Жінка-перевертень нарешті має щось тільки для себе, що, звісно, не подобається її чоловіку. Жінка вперше усвідомлює власну свободу. Жінку вішають за те, що в неї є особистість. Жінка вмирає кривавою смертю. Жінка вперше дозволяє собі бути собою. Жінка вирішує, що краще померти, ніж... Жінка кохає. "Просто я думаю, закоханість у шлюбі недооцінена. А саме - закоханість одне в одного, бо це вважається чимось саме собою зрозумілим, обовʼязковим, хоча любити так найважче. Так само недооцінюють і здатність у шлюбі памʼятати, як це бути закоханим в когось іншого, знати, що кожне кохання різне й залишатися з тим, яке маєш зараз." "В кохання не треба вірити. Воно просто є, ми йому не потрібні." Жінка жива. Жінка помирає. "Часом краще зупинити біль одразу, не тягнути, надто якщо все однаково закінчиться так само." Мені здається, написати з гумором про страшне — найвищий письменницький дар. З гумором — це не завжди про смішно до сліз; іноді це про being relatable, але щоб не відлякати. А, ой, чи це я описала свої захисні реакції? Я впевнена, що лише дуже емпатичним чоловікам може зайти ця книга; інші ж, в найкращому випадку, подумають, що це якийсь прихід від трави. Кассандра бачила це своїми очима. "Кассандра заїбалася. По повній. Втомилася душею." Видіння, від яких Кассандра прифігіла — короткі оповідання про різні ситуації з життя різних жінок, в різні часи, в різні епохи, в різних умовах. З гумором, але, головне, з щирістю. З болем. З жахом. З неймовірною реалістичністю навіть у найбільшому сюрреалізмі. Це страшно. Це смішно. Це впізнавано. Це Shit We All Saw. "Скидається на те, що ні про Інішмор, ні про кохання, подорожі й загалом життя додати тут вже якось і нема чого."

Я дуже рідко пишу негативні коментарі, але це книга достойна цього. Погано все - від манери написання, структури тексту до посереднього тропу. А ще матючіння (я не ханжа, але лайка має бути доречною, а не просто щоб було).