Тут була цікава ідея, добре створена атмосфера, ті самі міфологічні фейрі. Оповідь йде у вигляді щоденника науковиці, яка дещо grumpy, серйозна і відлюдкувата. І це могла б стати для мене затишна казка з повільним темпом, але емоційного захвату не сталось. І причина цьому - головний чоловічий персонаж. Це просто повний жах. В якийсь момент сюжет став крутитись навколо якогось пихатого і егоїстичного чмоні. Я не проти таких персонажів, але коли він став любовним інтересом, мені аж захотілось кинути цю книгу. Книга намагається видати його як якогось дуже харизматичного джентльмена, а по факту тут якийсь зверхній маніпулятор зі зневажливим ставленням до дітей, тварин і нищих істот. Ненавиджу, коли в таких з'являється хоч якийсь натяк на кохання, тим більше з ГГ. Чим більше було цього персонажа, тим більше всі переваги книги просто зникали, бо я відчувала лише огиду. Там був потенціал в деяких другорядних персонажах, але вони якось мало розкривались. Та навіть ГГ мало розкривається, зате все крутиться навколо того огидного чоловіка, який ну ніяк не міняється в кращу сторону за книгу. Чому? Не знаю. Мені пес головної героїні і то цікавіший був. Не впевнена, чи хочу я читати продовження, якщо чесно. Може, були певні надії на цю книгу і я отримала таке розчарування.

Оформлення книги дійсно неперевершене, а от наповнення лишає бажати кращого. Сюжет доволі посередній, деякі події змусили задуматися нащо я взагалі це читаю. Задум цікавий, виконання як завжди. Що порадувало так це головний чоловічий персонаж, він смішний і в принципі читабельність книги цілком його заслуга. Чи продовжуватиму читати поки під питанням, але за відгуками наступна книга краще. Ну а про переклад або добре, або ніяк)))

Оформлення книжки дуже красиве, але вміст дещо розчарував. Ніби це казка, але не відчула казкової атмосфери, скоріше, це пригодницька оповідка. Там є романтична складова, але вона мене не зачепила.

Книга із жанру комфорт фентезі, а такі у мене завжди довгенько тягнуться, не вистачає екшену, та тут його й не мало бути. Розповідь ведеться від імені наукової дослідниці, яка вивчає фейрі, їх різновиди, життя, побут і звички. Фейрі є нижчі простіші, а є високі шляхетні придворні. Фейрі скрізь і їх різновидів дуже багато: це і лісовики, і домовики, і єті і багато багато інших. Події ідуть у маленькому селі у Льосландії, в яке приїхала Емілі досліджувати тутешніх фейрі для своєї енциклопедії. У Емілі є успішний друг науковець Бемблбі, якого вона підозрює, що він також фейрі. Бемблбі дуже харизматична особистість, за ним цікаво спостерігати. Дружба, зв’язок між такими різними головними героями цікаво подано. Емілі справжня науковиця, яка за своєю природою беземоційна, на все дивиться з холодним розумом із дослідницьким підходом, чи то викрадення дівчат, підміна дітей чи жорстокі дії фейрі. Та хоча вона діє чисто з науковою метою – допомагає місцевим жителям. Кінцівка заохочує чекати продовження, яке буде рішення Емілі і чи знайде Бемблбі дорогу додому, тож продовження читатиму.

З казковою атмосферою, місцевим фольклором та легендами. Мені сподобався стиль оповіді. Ніби ти дійсно читаєш справжній щоденник дослідниці, який доповнений легендами та оповідками. А ці короткі історії дуже класні та казкові. Сюжет розповідає про професорку Кембриджського університету, Емілі Вайлд, яка вирушає в Льосландію дослідити місцевих народовців, Невидимих. Вона розраховує на тихе відлюдництво. Проте вже після початку досліджень, до неї приїжджає її колега та суперник, Венделл Бемблбі. Чоловік з неймовірною вродою, харизмою та досягненнями. Чи вдасться Емілі спокійно завершити свої дослідження в такій компанії? На початку я думала, що тут будуть звичайні польові дослідження Емілі. Як вона пішла туди, познайомилась з одними народовцями, потім з іншими. Але книга мене здивувала. Безперечно, тут багато про народовців, природу та світ фейрі. Проте також акцент робиться на самому селищі, її мешканцях та гостинності. Протягом всієї книги ми бачимо, як Емілі та Венделл допомагають селянам, що в кінці призводить до того, що місцеві мешканці біжать допомагати їм. Емілі, не лише відлюдькувата, дівчина також ставить свої дослідження в пріоритет. Про неї можна сказати “спочатку робити, а потім думати”. Навіть допомога селянам має певні егоїстичні підтексти. А в кінцевій арці, Емілі хоч знала що може вчинити дурню. Проте заради знань вона готова на шалені речі. Безперечно, науковиця цікава героїня, зі своїми тарганами в голові. Венделл мені дуже сподобався. Чоловік прекрасний та харизматичний маніпулятор. Завдяки своєму шарму змушує інших людей робити всю брудну роботу за себе. Ба навіть, приїхавши до Емілі, розраховував без зайвих рухів стати співавтором її досліджень. Венделл не робить нічого без вигоди для себе. Натура така, що на горе селян йому теж байдуже. Бемблбі непередбачуваний та доволі кумедний. Загалом мені було цікаво. Я відпочивала з цією історією. Було багато і смішного, і казкового, і цікавого. Емілі та Венделл - цікаве комбо. А Шайтан, песик Ем, гарне доповнення до їхньої банди. Книга має завершену історію. Проте хочу прочитати і продовження. Адже цікаво які пригоди їх чекають ще і чи вийде щось в Ем та Венделла в романтичному плані.

На жаль, мій попередній відгук з відсилкою на використання штучного інтелекту у перекладі був відхилений( Тому просто скажу, що книга виглядає добре, а ШІ виглядає недобре(