Джилліан Андерсон виступає тут не як авторка історій, а як кураторка цих інтимних голосів. Формат листів робить книгу фрагментарною: деякі тексти глибокі й сильні, інші — поверхневі або повторювані. Проте вона залишається важливим і провокативним дослідженням сексуальності, свободи та табу, хоча читачам, які шукають сюжетну послідовність, може здаватися розпорошеною.