Колись давно я могла читати любовні романи, не багато і не довго, але тим не менше. Тепер же, можливо, в силу противності, мені це інколи аж смішно. І ця книга не виняток. При цих "hot-моментах" здавалося, що читаю якийсь посібник, так мені стиль оповіді в цілому і цих вкраплень відрізнявся. Я ж кажу, це чтиво для юних, принаймні душею і серцем.
Отже, Вона - успішна працівниця великої компанії, одна із ТОП, що обожнює математику і має великі проблеми у спілкуванні через певні порушення аутичного спектру, тому страшенно невпевнена у своїй привабливості. Він - красивий юнак, який нагадує корейських акторів, творча особистість і працівник сфери інтимних послуг.
"Якусь мить він тупо дивився на її відкриту, щиру усмішку й простягнуту руку. Клієнтки з ним так не віталися. Вони зазвичай запрошували сідати недбалим помахом руки, лукаво всміхаючись і не ховаючи вогника в очах — він промовляв за них: вони вважали себе кращими від нього, але все одно чекали, що він мав їм запропонувати. Стелла ж привіталася з ним, як… як із рівним".
Вони зустрілися і почали своє багатогранне спілкування. Перед нами постають причини, через які Він почав займатися такою цікавою справою, її роздуми про життя, їхні батьки і друзі. І ні, в принципі, читалося легко, але мій вердикт - проблеми зі спілкуванням були у кожного з героїв, але, якби їх не було, не було б і книги. І, до речі, авторка зазначає, що синдром Аспергера має і вона, тому хто б сперечався з логіки написаного, я ж не буду)
Пропоную читати лише некритично налаштованим панянкам, а не побитим міллю дамочкам. Хотілося б мені більше художніх засобів, красивості. Але то таке)