Коли бралась за книгу, я взагалі нічого не очікувала і навіть не розуміла назви.. Це якраз той випадок, коли зрозуміти назву можна тільки прочитавши книгу. Цей історичний роман я занесла в свій особистий топ прочитаних книжок, я ще довго пам'ятатиму сюжет і враження від прочитаного.
1930ті роки, місто Мейком, коли панує класова і расова нерівність, одні зневажають інших. Як дорослі, так і діти. Але, як то кажуть не всіх треба "стригти під одну гребінку". Сім'я Атикуса, його діти Джемі і Джін-Луїза, цьому приклад. Діти, які дивляться на світ своїми очима і не розуміють того, що відбувається, чому люди такі жорстокі і несправедливі..
Дітлахи грають в дитячі ігри, вірять у місцеві легенди про Примару Редлі, бігом бігають повз його будинок, гублячи штани на ходу )) Але, при цьому вони бачать, що відбувається у містечку в дорослому світі, як на це реагують місцеві, сусіди. Вони шукають відповіді на свої питання у дорослих, співпереживають за долю Тома Робінсона, якого захищає в суді їхній батько Атикус і до останнього вірять у справедливість.
Головні герої яскраві і живі, атмосфера містечка передана дуже вдало. Моя уява грала по максимуму. Я до останнього співпереживала героям і їх долям. Рекомендую!!
"Суд розумний рівно настільки, наскільки розумні присяжні, а присяжні розумні настільки, наскільки розумний кожен з них."
"Стріляй по сойках скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, тільки запам'ятай, що вбивати пересмішника - гріх."
Анонім
Ця книга вражає не лише важкими темами, а й тим, що історія розповідається очима дівчинки, яка тільки вчиться розуміти світ. Вона уособлює невинність, як і її брат Джемі та несправедливо звинувачений чоловік. Попри жорстокість і несправедливість, у книзі є місце для надії, відваги та людяності. Аттікус втілює мораль, мужність і розсудливість, а персонажі як Келпурнія, місіс Моді та Буу Редлі показують, що не все втрачено. Водночас є ті, хто уособлює зло – родина Юеллів, расизм і лицемірство громади. Вони не визнають Боба Юелла героєм, але засуджують темношкірого чоловіка лише через колір його шкіри, незважаючи на невинуватість.
Ця історія болюча, бо ґрунтується на реальних подіях. Несправедливість існує й сьогодні, а закон не завжди здатний її подолати.
Анонім
..Мейкомб, штат Алабама. Америка. Одвічна боротьба справедливості та підлості. Час, коли суд присяжних вирішував все і шанси мізерні, якщо ти чорношкірий...
.
Історію розповідає хоробра, розумна і безпосередня дівчинка Всевидько😊Їх з братом виховує лише батько. Він — адвокат. Але такий, на якого хочеться рівнятися. Він чесний і стриманий (що часом змушувало його дітей думати, що причин пишатись батьком в них немає. Але це все зміниться обов'язково)Вони — Фінчі і в їхньому містечку цим усе сказано)
.
Це дуже хороша історія😇Вона про те, що все в цьому світі недарма. Що треба вірити в краще. Вірити в людей.
.
І, знаєте, як казав містер Фінч ?Найбільший гріх — вбити пересмішника, бо він співаючи, виливає нам душу. І треба не раз подумати перш ніж винести комусь вирок чи, навіть, несхвалення. Страхолюд Редлі не такий вже страхолюд, як виявилось, а, можливо, просто не хотів бачити людей. І недарма. Але він зробив добру справу. Зробив те, на що, можливо, не кожен житель Мейкомба наважився б.
.
.
Дуже тонко розумієш назву твору. Спочатку ж хочеться одразу дізнатись в чому ж суть.
.
Мені дуже сподобалось і якась писанина дивна виходить🙈Тут тааак багато всього😊Хочеться лише сказати: читайте😇І ви не пошкодуєте)
.
П.с. тішить, що це програма зарубіжної літератури. Читаємо в 9 класі)
Анонім
Котолог