Фріда Мак-Фаден — справжня майстриня психологічного трилеру. І «Ніколи не бреши» — це ще одне її влучне потрапляння у десятку. Це не просто гра в “хто винен?” — це повільне, ледь чутне наростання загрози, яке огортає тебе, мов туман, поки не усвідомиш: ти не довіряєш жодному героєві. Навіть собі.
Сюжет зав'язується просто, майже невинно: Тріш і її наречений Ітан їдуть оглянути будинок у сільській місцевості. Велика стара вілла, відрізана сніговою бурею від цивілізації. Але це не просто покинута будівля. Це колишній дім Андріани Гейл — відомої фахівчині психіатрії, яка зникла за загадкових обставин. У сніжній пастці Тріш знаходить кімнату з магнітофоном та записами терапевтичних сеансів самої Андріани. І з цього моменту нитка тріщин починає розходитися стіною…
І тут починається найцікавіше.
Роман має надзвичайно динамічну побудову: лінія Тріш у теперішньому, паралельно — уривки з минулого. І чим далі, тим важче відрізнити, хто кому бреше, хто зникає з гри — і хто, можливо, вже ніколи не залишав цю гру. МакФаден бездоганно керує напругою: кожен розділ закінчується так, що ти просто мусиш перегорнути далі. А фінал — той самий “твіст”, заради якого люди читають трилери. Несподівано. Холодно. Ідеально.
Герої не викликають миттєвої симпатії — і це прекрасно. Вони неоднозначні, з секретами, шрамами, маленькими зрадами і великими страхами. Тріш — сильна, але вразлива. Ітан — турботливий, але щось у ньому не те. І коли минуле починає повертатися у найгіршому сенсі цього слова, читач уже не шукає винного — він боїться дізнатися, наскільки темною може бути правда.
Окремо варто відзначити атмосферу. Це не просто “будинок у снігу”. Це замкнене, клаустрофобне середовище, що перетворюється на психічний лабіринт. Відлуння голосів із записів, моторошні деталі, замкнені двері, емоційна ізоляція — усе це створює ефект повного занурення в тривожний простір.
Чому варто прочитати:
якщо любиш несподівані повороти, які справді вражають;
якщо подобаються історії з «ненадійним оповідачем»;
якщо хочеш розгадати таємницю до того, як авторка переверне все з ніг на голову.
«Ніколи не бреши» — це трилер, який читається на одному подиху. Це — ідеальний сніговий кошмар, у якому хочеться загубитись.