Фріда Мак-Фадден

Цього разу Фріда трохи розчарувала🥲 "Вчитель" не дотягує до рівня двох перших служниць та "Ніколи не бреши". Книжка легенька, читається швидко, але більшість часу це історія ні про що, з купою нагнітаючих моментів та передбачуваними поворотами сюжету... Отже, у нас є пара вчителів: вона викладає математику, він літературу. Щастя у шлюбі немає, головна героїня рятується покупкою нових пар взуття. (Чомусь на цьому факті авторка так сильно концентрується, й створює враження, що це неабияка залежність, і головну героїню можуть запроторити в психлікарню, якщо хтось про це дізнається🤦🏻‍♀️) Починається навчальний рік: вчителі та учні вертаються до школи, й ми знайомимося зі ще однією оповідачкою Адді — підліткою, яка мала не дуже приємну ситуацію в школі минулого року, і тепер потерпає від булінгу. Якщо я почну переказувати сюжет, аж до моменту коли почне відбуватися щось цікаве, то проспойлерю майже всю книжку😅 Але, можу сказати, що тут трошки вайби "Моєї темної Ванесси". Насправді навіть цей момент мене не здивував, й усі наступні "неочікувані" події також були для мене очікуваними🤷🏻‍♀️ Я весь час читала з думкою: "Ну от зараз Фріда мене здивує. Ну ось ще трохи. Я думаю, що буде ось так і ось так, але ж вона спеціально змушує мене так думати, а потім викрутить все по іншому, і я буду в шоці". Але ні. На жаль, більшість сюжетних поворотів були такими, як я їх уявляла. Чи то я вже такого жанру перечитала, чи то авторка в цій книзі просіла (певно одне наклалося на інше). Проте мушу визнати, що два моменти на останніх сторінках книги змогли вразити мене, і я навіть верталася назад, перечитувала деякі епізоди, бо здивувалася, як авторка могла змусити вірити мене в одне, а потім перекрутила все по-іншому. (Але це стосується лише одного моменту, другий вразив мене, бо я була неуважна😁) Тож, чи варто читати всю цю книгу заради кількох секунд шоку? Не знаю. Впевнена, у Фріди ще є книги, які цікаво читати не тільки на кульмінації, а й під час розвитку сюжету. 📍А ще, мені здається, що я почала дивитися на її книги критичніше, і деякі стилістичні штуки почали мене дратувати. Ну, наприклад, герої користувалися месенджером, в якому повідомлення зникали через 60 секунд після прочитання. Авторка розказала що це за додаток, і в подальшому можна було просто згадувати його назву, коли герої переписувалися саме там. Але вона щоразу нагадувала: через 60 секунд повідомлення зникне. Ну в читачів пам'яті ніби більше ніж в нокіа 3310, то навіщо писати одну й ту саму інформацію по сто разів??? Однак, що б там не було, я буду давати її книгам ще шанси, бо інколи душа прагне саме такого: легенького, клішованого, в деяких моментах тупенького... Ну, й неочікуваного наприкінці. Сподіваюся, в арсеналі Фріди ще є чим нас здивувати😌

Анонім

Читається легко, як і будь-яка книга Фріди, але сюжет настільки слабкий, що забувається відразу після прочитання. Спершу є інтрига — намагаєшся вгадати героя, дивуєшся, а далі все летить шкереберть.

Анонім

Читається легко, але сюжет під кінець залишив дуже не зрозумілий післясмак. З плюсів гарно описана атмосфера, але по сюжету я не була в захваті від кінцівки, хоч мушу визнати, вона стала для мене неочікуваною.

Анонім