Цікава та захоплива історія, яка з перших сторінок тримає в напрузі. Читається доволі легко і швидко. Часом було навіть трохи стрьомно читати, настільки атмосферно й напружено описано події, що не знала, чого очікувати далі. Події відбуваються взимку, описано яскраво і вайбово, сама ніби мерзла читаючи. Сюжет протягом книги гарно закручується і уже ніби йдуть догадки що і до чого. Але для мене виявися доволі неочікуваний сам розвʼязок. Кінцівка - справді неочікувана, останні думки головної героїні про слова її мами🔥💣. Книга справила враження, чудовий трилер, не відпускає до самого фіналу. Виникає бажання читати й інші книги авторки.

Книга розчарувала. Все починалось непогано, а далі і в кінці все поплило і вже так все нафантазовано і накручено, що аж смішно! Це стиль авторки, все як завжди. Книга читається легко і максимально швидко.

Це було вражаюче… Ваууу, я навіть не могла подумати що кінцівка мене так здивує. Зимовий вайб, те що треба. Рекомендую

Дуже передбачувана та нудна книга, суцільне розчарування. Для справжніх любителів трилерів та загадок, не рекомендую!

Дуже схожа на початку на першу книгу, але не менш вражаюча) Вся серія книг написана однаково, мається на увазі стиль авторки, але кожна книга по своєму затягує так що не можливо відірватись - незважаючи на просту сюжетну лінію.

Поки що це перший трилер, який не сподобався зовсім. Якщо Тесс, Бекетт, Майклідс захоплюють увагу читача із перших сторінок, то тут пролог багатообіцяючий, а от далі перші 150 сторінок ніяких ознак трилера, лише ходіння по муках по одному колу. А думав до цього, що це Пірс у Санаторії повільно розвиває сюжет. Далі не став читати цей соціально-утопічний роман, проспойлерив сюжет і не пожалкував про це. Втрачений час і нерви. Невдале знайомство із Фрідою

Фріда Макфадден у романі «Служниця» створює історію, яка з перших сторінок занурює у світ обману, таємниць і психологічної напруги. Це не просто детектив чи трилер — це емоційна подорож у глибини людської свідомості, де кожен персонаж має свою правду, а добро і зло межують так тісно, що їх майже неможливо розрізнити. Головна героїня — молода жінка, яка влаштовується працювати служницею у заможну родину. Здавалося б, це шанс почати все з чистого аркуша, але реальність швидко перетворюється на кошмар. Будинок, у якому вона працює, наповнений не лише розкішшю, а й прихованими секретами. Атмосфера постійного напруження, дрібні дивності й психологічна гра між героями змушують читача відчувати тривогу майже фізично. Макфадден майстерно вибудовує сюжет — короткі розділи, динамічний ритм і неочікувані повороти не дозволяють відірватися від книги. Авторка грає на контрасті між зовнішнім спокоєм і внутрішньою катастрофою, змушуючи читача постійно сумніватися у власних здогадках. Кожен персонаж має свій мотив, і лише наприкінці стає зрозуміло, хто є справжньою жертвою, а хто — маніпулятором. Особливої уваги заслуговує психологічна глибина героїв. Макфадден не просто описує події — вона відкриває внутрішній світ людини, яка бореться з минулим, провиною і страхом. Її письмо просте, але емоційно точне: кожне речення працює на створення атмосфери напруженості. «Служниця» — це книга, яка тримає у напрузі до останнього рядка і залишає післясмак тривоги, співчуття і роздумів про те, як далеко може зайти людина, рятуючись від власних демонів.

Захоплює з перших сторінок. Неочікувані повороти, трішки містики, а кінцівка взагалі бууум🔥 Я не очікувала таких поворотів. Хороший трилер, з неочікуваним сюжетом.