Фріда Мак-Фадден

"Вона бачить усе крізь зачинені двері."

Вона, колишня ув'язнена, котра вирішила почати спочатку життя служницею в домі мільйонерів. Зрештою їй потрапляють господиня мегера та ідеальний господар, тому чому б не спокусити його та не зайняти її місце ...
Але ця історія тільки починається і хто з ким грають в кота з мишкою, та які секрети сховані за дверима всіх героїв цієї історії, а головне, чому ці секрети кожен зберігав не один рік написані на сторінках цієї книги.
Динамічно, сюжет цікавий та інколи наївність героїв дає час задуматися хто з них ні без ні ме ні кукуріку.

Читаючи пролог, не сподобалось те, що починається книга з фіналу, але ж знала, що більшість в захваті від книги, то це мене не зупинило.

Самотність Міллі мене просто фізично душила і хотілось дізнатись більше про її життя та чому її так лякала кімната для служниці у місіс Ніни Вінчестер…Що з Вінчестерами не так?Чому все так дивно 😳

Зустріч Міллі з садівником Ензо остаточно мене заінтригувала, чому він назвав сказав «Pericolo» та що це означає???Стільки таємниць і це лише початок… А на 200-й сторінці у мене був конкретний шок і все враження про героїв перевернулось з ніг на голову! І в цьому стані я дочитувала книгу!

Книга неймовірно шокуюча, це крутий трилер, від якого я в захваті! Дуже раджу почитати! І пролог нічого не говорить зовсім, тому читайте, а я полечу за другою частиною♥️

Ця книга здатна взяти за плечі, стрепенути й витягнути зі стану читацького ступору і (головне!) нагадати, що читати - це легко і приємно!
З перших сторінок мене гризло питання: хто кого ж закатрупив у цій історії? Пробачте за грубість, але, як є. В першій частині роману сюжет розвивається дуже передбачувано, але динамічно, тому я не встигла знудитись. Але, як щиросердно авторка не намагалася витиснути з мене співчуття до когось з героїв, їй цього не вдалося, і мене цікавило те ж саме початкове питання: хто? Новоспечена служниця? "Нервова" господиня? Ідеальний господар? Чи садівник? Звісно, це був би садівник, якби ми читали класичний детектив, але...

Але, нагадую, ми читаємо психологічний трилер. Тому друга частина роману, як монета перекинута на іншу сторону: бачимо ту ж картинку, але з протилежного ракурсу; читаємо ту ж історію, але дізнаємось таємниці, про які не здогадувались. І так, садівник до них також причетний😊.

Читається легко - про нудьгу забувається. Моментами моторошно.
На мою думку, кінцівка дещо "притягнута за вуха", але, оскільки авторка задумала розпочати цим романом серію, то чом би й ні. Гадаю, вдячний читач їй милостиво пробачить і з радістю читатиме продовження "пригод" служниці.

Мене дуже вразила "Служниця" і я була впевнена, що наступну книгу про Міллі я оціню нижче. Так воно і сталось.

Не скажу, що ці дві книги були подібними для мене за сюжетом, але стиль авторки звісно не змінився. Тож очевидно було, що перша половина книги - це підстава, і насправді усе зовсім не так, як здається.

Мені не сподобались стосунки Міллі з Броком і я у них зовсім не повірила. Окрім того, головна героїня була надто наївною і довірливою з Венді, хоча має багатий досвід поведінки у подібних ситуаціях. Сама ж Венді - не дуже цікавий персонаж і її мету неважко було вгадати.

Звісно були і неочікувані моменти, у фіналі історії я здивувалась аж двічі. Тому друга половина книги дійсно була цікавою та захопливою. А ось загадку "чорного автомобіля з розбитою фарою" із першої частини книги, я розгадала одразу.

Тож маю неоднозначні враження. З одного боку, фінальні повороти сюжету, врятували цю книгу, а з іншого, ці події не викликають у мене захвату. Міллі не можна вважати героїнею, бо їй дуже далеко до позитивного персонажа. Що стосується іншої жінки, яка грає важливу роль у розв'язці історії, то вона теж явно нездорова психічно.

Загалом скажу, що це було непогано, але не вау. А ви читали книги авторки? Можливо плануєте?

Книга ділиться на дві частини. Перша - це час за три місяці до події.
Друга - це вже після того, як трапилась та подія😅

Перша частина, мені була дуже схожа на «Веріті» , прям навіть схожий вайб в книги. Я навіть трохи засмутилася, бо думала, що знаю всі події на перед. Так і було - в першій частині книги😅. Все було дуже передбачувано, але цікаво.

Друга частина книги - мене здивувала, правда, яка відкрилася, мене шокувала.
Виявилося, що головний психопат (чи правильніше головна психопатка) не є нею👀
Далі було багато не приємних описів, знущання фізичне і психічне. А головне розкриття головного «злодія» книги.
І ми дізнаємося, що не всі такими, як здаються.

Кінець мене здивував, правду говорять, що всі наші проблеми родом з дитинства 🥲

Мені сподобалось, легко читається, на кожній сторінці щось відбувається, закручений сюжет.

Впевнена, що це крутий трилер, бо чула безліч захоплених відгуків, але для мене вау-ефекту не сталось, на жаль. Здається, я перечитала цей жанр (хоч і не назвала б себе великою фанаткою), бо для мене було дуже очевидним з самого початку хто саме є головним антагоністом в цій історії і головні "шокуючі" повороти сюжету були очікуваними. Чесно, не розумію, що пішло не так))

Але маю віддати належне, герої викликають емоційну бурю, читалось справді швидко і напружено, мені не було нудно. Просто хотілось здивуватись, а не вийшло)

Якби напруга була книгою, це була б саме «Служниця».

Читаючи цю книгу, мене переслідували думки, що не може все бути настільки очевидним. Але фішка книжок Фріди Мак-Фадден саме у тому, що вона все перевертає з ніг на голову вже наприкінці. Здавалося б, достатньо банальний сюжет: головна героїня з секретом з минулого влаштовується на роботу у чудовий дім, в якому проживає дивна сімʼя з вишуканим чоловіком, дивною дружиною та дочкою, але повірте, вашою шкірою будуть бігти сироти з кожною секундою усвідомлення, що насправді там відбувається. Одна з кращих книг цієї авторки.

Це було запаморочливе читання, сповнене загадок та психологічним жахом. Волосся ставало дибки, а я з насолодою думала, що це так файно моторошненько. Хоча такі відчуття почалися вже з другої частини, а перша частина мене цікавила менше. Але я відчувала, що в цій книжці щось таки є, тому читала далі! А далі стався поворот у книжці, який приголомшив мене! І от із тої миті почалося те, що мене захопило і змусило лякатися.

Сцена з вискубуванням волосся, мені аж дурно ставало. Хто читав, вам було моторошно? Мені аж до сиріт. А сцена зі стосиком грубезних книг на животі?
Наче впорснули адреналіну в кров.

Все має інший вид, якщо дивитися під різними кутами зору.
Ми бачимо, що манери оповіді від різних персонажів у книжці різні.

Під кінець я відчула приємний захват, шаленство, радість, що я прочитала такий трилер!

Я й сама незчулася, як за півтора дні протягом майже 6-ти годин прочитала "Служницю" Фріди Мак-Фадден, минулорічну осінню новинку від Vivat.
Читала її в електронці, але це, мабуть, книга із тієї категорії, яку варто б придбати у бібліотеку - щоб милувала око і при нагоді тикати її усім знайомим, мовляв, візьми, почитай, вона класна!

Книга-бо реально класна!

Спочатку я була налаштована на неї трохи скептично - занадто вже банальний, заїжджений сюжет.
Молода дівчина, яка має таємниці минулого, влаштовується на роботу до багатої родини, де чоловік - милий красунчик, а дружина - ще те стерво. Господиня служницю невзлюбила і всіляко намагається їй капостити. А бідна дівчина шукає розради та захисту у доброго та чуйного господаря...
Скільки книг із подібним сюжетом приходить вам на здогад? Мені мінімум три - це тільки те, що за кілька хвилин із останнього прочитаного згадала.
Саме тому я особливо нічого не очікувала, а просто насолоджувалася текстом - ну дуже легко історія написана, дуже динамічно сюжет розгортається!
Чесно - давно не читала нічого в таке задоволення!

Та й про фінал якось не думала - підозрювала, що й він буде якимсь простеньким...
Але останні 15% книги просто перевернули мені усе з ніг на голову!!!
Розв'язка ну дууууже неочікувана - я такого не зустрічала начебто ніде більше...
А епілог - ну просто як фінальна сцена останньої серії із моїх улюблених детективних серіалів, де показують зав'язку сюжету на наступний сезон!!!
І тебе потім, як останнього наркомана, ламає і викручує - так хочеться дізнатися, що буде далі!
Тут так само - на читача чекає ще як мінімум два таких же (я щиро сподіваюся!) захопливих трилери!
Звичайно, недоліки є і в цієї книги.

Можливо, їх тут набагато більше, ніж я відмітила собі по сюжету.
Але чесно - не хочу про це зараз думати!

Цікаво все-таки, як у цій книзі попри те, що ти розумієш як розвиватимуться події, тебе все одно наприкінці ошелешують.

"Служниця" — це історія колишньої ув'язненої Вільгельміни Келловей (або просто Міллі), яка ледь не віддає богу душу в намаганнях знайти собі пристойну роботу. Їй відмовляють у найбільш задрипаній закусочній, але погоджуються взяти в якості служниці в білосніжному дорогому будинку сім'ї Вінчестерів. Вже дива, еге ж?

Але вони на цьому не закінчуються: спершу привітна і мила хазяйка Ніна Вінчестер буквально знущається над Міллі. Вона усіма можливими способами її підставляє, ображає і шантажує. А варто сказати, що міс Келловей досі за будь-яку найменшу дрібничку може загриміти до в'язниці, тож це величезний психологічний тиск.
Ремарка: мені іноді було навіть смішно, наскільки абсурдні ситуації створює Ніна Вінчестер. Це як роботодавець, який сам не знає чого хоче, і все, що ти робиш, не те😃

Не так смішно було вже наприкінці першої частини книги. До речі, всього їх тут три. Починаються перемикання між оповідачами, що зацікавлює ще більше, бо розкриваються додаткові, важливі, деталі цієї історії. Текст доволі очевидний, але він однаково має чим вас здивувати, як я і казала, бо він логічно продуманий. Хоча мають бути інші частини, ця сприймається як окрема і завершена історія, де все на своїх місцях.

Особливо хочу зауважити, наскільки круто тут показано аб'юз і ґазлайтинг жертви. Від цього по спині дрижаки, бо коли людина сама не впевнена у тому, чи катували її, стає моторошно. Поки писала відгук, таки надумалася читати наступну частину. І вам рекомендую! ❤️

Цей лайтовий трилер - прямо те, що треба!

Там немає якихось бридких чи моторошних моментів, але є, натомість, доволі напружена історія (діло ж бо починається з трупа, ще й бозна-чийого) з неочікуваними поворотами й нетривіальними персонажами.
Кілька разів я ловила себе на думці, що авторка трохи заблукала в трьох соснах: деякі сюжетні лінії мають зовсім нелогічні повороти. Та це добре грає на ефект несподіванки, тож я не скаржуся.

Взагалі, я дуже люблю трохи приджмелених персонажів (тут усі такі🥴), тому ця гра в "злочин і кару" була для мене цікавою.
Єдине, що мені прямо не сподобалось, це "перемикання" з жертви на жертву. Щось я погано собі уявляю ситуацію, коли психопат так просто відпускає свою багаторічну цяцьку у вільне плавання, бо в нього виникла нова симпатія. Він же емпат! Які симпатії?! Він живиться покірністю жертви, контролем над нею.
І кінцівка трохи розчарувала: думала, там буде якийсь екшн, а нє - все пройшло тихо-мирно й без зайвого шуму.

Як для трилера, книга надто спокійна й доволі передбачувана - тут нема моментів, від яких би мороз пішов поза шкірою, але сюжет тримає в напрузі й, місцями, навіть дуже дивує.

Цього разу Міллі вже збагачена досвідом роботи у сім'ях, де жінки потерпають від агресивної поведінки чоловіків, має певну репутацію у певних колах, тому деякі її вчинки не в'яжуться зі славою безстрашної рятівниці. І, якщо мова вже пішла про трилогію, хотілося б трохи ближчого знайомства з головною героїнею. Її образ якись схематичний, зовсім позбавлений конкретики. Єдине, що можна сказати точно - дівчина емоційно нестабільна й страждає від безконтрольних нападів агресії.
Розв'язка, як і в першій книзі, занадто кваплива.

Якщо перша книга брала більше своєю атмосферністю, то тут вся увага на сюжет. А він місцями помітно кульгає.