В Америці життя немислиме без преси й телебачення, без випусків новин, свідчень очевидців, телешоу з відомими постатями тощо. Мальопис на повну використовує прийом подачі інформації за допомогою мас-медіа, по клаптиках доповнюючи сюжет, збагачуючи його новими деталями, надаючи більшого емоційного забарвлення подіям та розглядаючи їх з різних точок зору. Хоча багато епізодів подані з точки зору інших героїв мальопису, та головним оповідачем і центральним персонажем все ж є Бетмен.
Ґотем. Нестерпна спека. Увага ЗМІ прикована до перегонів на вибування за участю мільйонера Брюса Вейна, котрий ледь встигає останньої миті вистрибнути з палаючого авто. Ось уже випуск новин перемикає увагу на хвилю насильства, що прокотилася міськими вулицями - банда "Мутантів" все більше навісніє та сіє терор і смерть. Далі слідує повідомлення про скоро відставку комісара поліції Джеймса Ґордона, котрому у наступному місяці виповниться 70. І ось, нарешті, головне - виявляється, це 10-та річниця з дня останньої появи Бетмена, якого молоде покоління все частіше схильне вважати просто вигадкою. Громадськість не знає чи він мертвий, чи просто відійшов від справ.
Брюсу Вейну уже 55. Бетмену 30, проте одна велика трагедія 10 років тому змусила Вейна поховати своє альтер-его. Втім, його турбують рефлексії за минулим, спогади, жаль, муки совісті... Багато років він спонсорує лікування Гарві Дента, колишнього окружного прокурора з роздвоєнням особистості. "Ми повинні вірити, що можемо подолати власних демонів" - стверджував Вейн. Але всередині нього самого Бетмен рветься на волю, волає в його голові і кошмарах: "Ти - ніщо. Порожня оболонка, іржава пастка, не здатна втримати мене"...
На зміну нестерпній спеці на Ґотем суне інше жахіття, "наче гнів Господній", - потужна гроза накриває місто, а його злочинний світ зазнає атаки - Бетмен врешті-решт виривається на свободу. І ось Брюс вже не стариган, знову молодий і сильний, наче народився заново. Принаймні, почувається таким. Знову на шляху війни, чим розбурхав суспільство й спровокував запеклі дискусії й новий сплеск злочинності.
Ставлення до людини-кажана і факту його повернення серед мешканців Ґотема зовсім не однозначне. Добро він, чи зло? Порятунок чи загроза? Може, істина десь посередині: Бетмен - необхідне зло, що діє в ім'я добра. Його приклад змушує й інших піднятись на боротьбу зі злочинністю і продовжувати її навіть після того, коли згодом "тридцятирічне полювання на крадіїв та убивць" самого Бетмена підходить до завершення.
Цей мальопис дуже глибокий і багатогранний, що береться за безліч важливих тем. Він про політиків, котрі лиш здатні грати свої ролі на публіку, щоб здобути підтримку максимально можливої частини населення, уникаючи відповідальності і прийняття складних, ризикованих чи непопулярних рішень, що можуть негативно вплинути на рейтинги, і хочуть будь-що утримати владу…
Про представників мас-медіа, котрим також важливі лиш популярність та рейтинги, і котрі в погоні за сенсаціями готові провокувати скандали, роздмухувати з мухи слона й нехтувати здоровим глуздом і безпекою власною та глядачів…
Про місто, повне "злодіїв, убивць і чесних людей, надто заляканих, щоб мати надію". Про законних охоронців правопорядку, що не справляються як слід з покладеними на них обов'язками, навіть якщо щиро цього прагнуть. І врешті про месника, що взяв правосуддя у свої руки, не дозволяючи рамкам закону сковувати свої дії, коли інші методи виявляються неефективними.
Питання правильності постає і в контексті діяльності супергероїв та надлюдей загалом. Вони мають слідувати за власним моральним компасом і брати правосуддя й покарання у свої руки, чи коритися владі, законам, загальним принципам моралі? Репрезентативною у цьому плані є репліка Бетмена, звернена до Супермена: "ми могли б змінити світ… але тепер… глянь на нас… я став політичною катастрофою… а ти… а ти – посміховиськом…"
Є ще й інша тема у коміксі: ідеологічне й збройне протистояння США й радянського союзу, що врешті призводить до екологічної, економічної, політичної й соціальної кризи, ставлячи під питання сам факт виживання американської нації.
Україномовне видання якісне, у твердій обкладинці. Містить галерею додаткових обкладинок та ескізів. Сам комікс складається з чотирьох випусків, що є послідовними віхами завершення оригінальної історії людини-кажана. Вони вийшли надзвичайно глибокими, багатогранними, емоційними, пропрацьованими та переконливими. Кращого й логічнішого фіналу годі було сподіватися.
Малюнок олдскульний. Промовистий і проникливий. Помірно деталізований. Місцями яскравий і барвистий, місцями - похмурий згусток темряви та тіней, що передає і зовнішній світ, і внутрішнє єство персонажів. Є кадри, що вражають і захоплюють, однак є і такі, що важко піддавались розумінню. Правду кажучи, малюнок для мене тут був на другому плані, вагомо поступаючись захопливому сюжету.
Анонім
За цей деталізований чи не до мікрона малюнок я готова простити навіть цей плаский (майже примітивний) сюжет. Ну бо що нового може нам розказати історія робота, що взбунтувався, і вирішив по-своєму правити світ, при цьому навіть не усвідомлюючи власну штучніть та неприродність?
А от малюнок, ммм... Це не той варіант, коли можна окинути оком сторінку і гортати собі далі, заглиблюючись в плин історії. О ні. Це той малюнок, коли ти будеш годину чи більше сидіти над одним розворотом, роздивлятися всі ті найдрібніші деталі, натяки та напівтони, які заклав у свій божевільний арт художник Джеф Дерроу.
Не рекомендується до читання (чи то краще - роздивляння) людям із тонкою душевною організацію та вразливою психікою. Особисто я нарахувала на сторінках більше 10 різних варіантів вбивства людини, тож зважайте на це!
Анонім
Котолог
