Фредерік Беґбедер

Несподівано для себе відкрила, що поділяю погляд Беґбедера на літературу, хоча мені не імпонують його власні твори.
З малесенької книги можна дізнатись багато нового і можливо навіть додати якісь із перелічених творів до вішлиста.
Чомусь здивувало, що Беґбедер любить Кафку, але в таких невеличких відкриттях уся цінність цього нон фікшн видання.
Було б цікаво прочитати схожі думки і від інших письменників, що для них література і як вони сприймають своїх колег, ким зачитуються та надихаються.

🔎 Після книги «Як читати українських класиків» захотілося чогось подібного, щоб обрати щось справді вартісне для читання. Побачила у Лабораторії книгу Фредеріка Беґбедера — французького письменника, критика і сценариста, та зацікавилася.

Спочатку автор розмірковує про роль та мету літератури, а потім окремо розглядає кожну з 50 головних книг його життя. Книга мені сподобалась, адже виконала свою роль — я звернула увагу на багато нових для мене творів та авторів.

👏 Написати про кожну книгу та навести цитати про неї не вийде, бо відгук дууууже розтягнеться. Але окремо виділю книгу «Сірі бджоли» Андрій Куркова, яка посіла у Беґбедера 11 місце.

Звісно, я не могла не звернути увагу на українську книгу, про нашу війну. Була приємно здивована поглядами Беґбедера (ще до повномасштабного) на те, що коїться:

"Новий роман Андрія Куркова описує війну в Україні чіткіше, ніж цілодобові новинні канали."

"Кілька сторінок "Сірих бджіл" Куркова досить, щоб олюднити цю дивну, абсурдну війну, яка вже 8 років висить над головами європейців"

"В Україні жити означає виживати нестерпних умовах. Трагедію завжди полегшує комедія. У цьому романі двоє сусідів ненавидять один одного, але щодня розмовляють: пасічник Сергійович і пенсіонер Пашка. Вони двоє мешканців покинутого села в сірій зоні поблизу Донецька між українською армією і російськими найманцями."

А ось і думки про книги та читання, які мене зачепили:

"Мета твору, який ви тримаєте в руках, — сказати, що література не має бути цензурованою, прибраною та очищеною. Найкращі книжки часто непристойні, огидні, укриті плювками, зіпсуті, вони досліджують нашу любов до підглядання, виставляють те, що суспільство хотіло б приховати, викривають темний бік нашого роду людського, перетворюють збочення на красу, досліджують кордони, виходять за межі, порушують заборони. І насамперед — утручаються в те, що їх не стосується."

"Романи взагалі не мають місії. Метою літератури не є ні стійкість перед лицем життєвих випробувань, ані виправлення перекосів суспільства. Сенсація: література не має жодної мети, крім власної краси й читацького задоволення"

"Добра книжка — це та, що не пропонує жодного уроку."

Пара нюансів:

1️⃣Книга місцями складно написана, багато незнайомих імен і незрозумілого контексту.

2️⃣Книга писалася за часів коронавірусу, тому автор часто його згадує. Але зараз це вже не актуально, й згадувати ті проблеми якось не дуже хочеться.

Зняла пару зірок за доступність викладу матеріалу — хоча можливо, я просто погано підготовлена.