"Перетворення" - коротка новела із глибоким змістом. Її головний парадокс полягає в тому, що втративши людську подобу, Ґреґор зберіг тонку, здатну до емпатії та любові душу. Водночас його родина, залишаючись людьми ззовні, стрімко втрачає будь-які ознаки гуманності, перетворюючись на егоїстичних споживачів. Кафка показує, що у світі, де панує прагматизм, людина тотожна своїй функції. Якщо ти функціонуєш (заробляєш гроші, сплачуєш борги) — ти людина. Як тільки ти ламаєшся або випадаєш із системи — суспільство та навіть найближчі маргіналізують тебе, сприймаючи як паразита, шкідника чи «комаху». Жахливо та несправедливо.

Твір, який я зрозуміла тільки прочитавши вже у дорослому віці. Бо у шкільні роки ще не могла його як слід оцінити. Надзвичайно сумно було спостерігати за долею героя, який враз став непотрібний своїм близьким, як тільки перестав приносити для них користь. І хоча, вважалося, що на ньому тримається вся родина, вони легко викреслили його зі свого життя та пристосувалися жити без нього.

Перший роман Кафки, який відкриває світ його унікальної уяви та стилю. Історія юнака-емігранта поєднує суворість життя з несподіваними пригодами, показуючи процес становлення особистості. Роман легкий у подачі, інколи грайливий, без характерного для Кафки пізнішого фаталізму, водночас залишаючи відчуття тонкої меланхолії та пошуку себе у великому світі.

Дивовижний роман-дзеркало раннього Кафки, у якому вже відчуваються обриси його майбутніх шедеврів, але ще немає тієї задушливої безвиході, що панує у «Замку» чи «Процесі». Історія юного емігранта сприймається як одночасно наївна й жорстка мандрівка у світ дорослих: сповнена випадкових зустрічей, абсурдних ситуацій і прихованої тривоги. Попри незавершеність, роман читається легко. Це цікава можливість побачити, як формується стиль Кафки і як у нібито простій історії визрівали ті великі теми, що згодом зробили його культовим автором.

Зараз буде дуже непопулярна думка - мені не сподобалося, хоча у книги загалом лише позитивні відгуки, всім в інтернеті заходить. Був за крок до того, щоб не дочитати. Наче і не так і погано, але так нудно написано, а деякі розділи прямо нечитабельні. Поверхневий сюжет про бюрократію, корупцію, синдром вахтера, рішал і т.д. сам по собі цікавий, але на наш час не дуже свіжий. Що стосується метафоричних рівнів, то вони не викликають довіри, хоча цікаві думки є. До речі, книга не була дописана автором, збиралася по частинах і видавалася уже посмертно. Можливо, в цьому причина того, що вона не сприймається цілісною.

Колись читала цю історію ще в школі, і якось по-особливому вона мені запам’яталася. Пізніше вирішила знову перечитати «Перетворення», але вже через декілька років, і повинна сказати, що це було чудовим рішенням! Ця книжка змушує задуматися про такі прості, на перший погляд, речі: сімʼю, роботу, буденність, дім. Герой перетворюється на комашку та, разом із тим, стає для своєї сімʼї непотрібним, «чужим», бридким. Дуже боляче було читати про те, як герой намагається звикнути до свого нового становища, а рідні його в цьому начебто й підтримують, однак це не дарує йому відчуття безпеки чи підтримки. Навпаки – герой починає наче «вмирати» зсередини, він самотня комашка у великому світі. Рекомендую до прочитання та перечитування, адже ця історія справді щемка та викликає чимало почуттів.

Це без сумніву вартий уваги роман. Читається легко, головному герою місцями співчуваєш, а місцями сам його пробити хочеш. Але настільки сумно, що кінця ми ніколи не довідаємось. По відчуттям це міг бути роман на 1000 сторінок, однак для нас він назавжди залишиться незавершеним. Вражає той гротеск з яким описує Кафка Америку. Вона постає двоїстою: величною та жорстокою, багатою та бідною, розвинутою та небезпечною.

Коротка цікава історія, якщо хочеться щось прочитати з Кафки, то можна почати з неї. Книга багата в метафори та змушує задуматися, вказуючи що перш за все, пріоритетом для людини повинна бути вона сама.