Ієн Флемінг

Здається я все-таки не люблю детективи.

І Голдфінгер не став винятком, все дуже передбачувано та банально. Бонд якийсь абсолютно не виразний, і досить дивно читати про те, як його мучать душевні муки після крайнього вбивства. Адже він агент секретної служби, де ще й із правом на вбивство, і це абсолютно нормальна частина його роботи. Але ні, ми наполегливо страждатимемо. Вбивати та страждати. І ще раз. А потім горілки, та більше. І бажано з мартіні. Якщо напиватися – то красиво.

Вже не знаю, чому цей роман вважається найкращою книгою Флемінга, але, якщо це правда - ясно, до Бонду більше ні ногою. Це один із тих випадків, коли, напевно, краще вже фільм подивитися - там, як мінімум, чудовий Шон Коннері.