Філіппа Перрі

Нині соціальні мережі заполонили милі фоточки щасливих батьків та радісних малюків🥰 Тому багато новоспечених батьків можуть потрапити в пастку солодких очікувань прекрасного та безтурботного батьківства, а потім страждати від депресії, про яку ніхто не попереджав. Або ж навпаки, жахливі відео з нападами істерик у дітей😱, що геть відбивають бажання заводити собі цих "монстренят". А той, хто все таки осмілився, потім панічно боїться приходу того бісового кризового періоду.

Тобто маємо дві крайності. Але ж дитина не може постійно бути милою принцесою чи лютим чудовиськом, ці стани змінюють один одного, як день та ніч. Тому, щоб вижити між цими контрастами та не втратити здоровий глузд, Філіппа Перрі пропонує вирішення у вигляді своєї книги, під назвою "Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книгу", яка допоможе отримувати задоволення від батьківства та знайти сенс у догляді за дитиною, не перетворюючи своє життя у день "бабака", а також при цьому навчить не боятися дитячих істерик чи підліткового періоду.

Звісно ж, цю книгу ліпше почитати ще до вагітності, замість перегляду милих фоточок та відео 👹, адже вона точно налаштує на успішний шлях батьківства без замилювання очей. Але якщо ви вже батьки немовляти/тодлера/дитини дошкільного чи шкільного віку/ або навіть підлітка, вам теж буде чого навчитися. І навіть якщо вже зроблено купу помилок, все ще можна виправити. Головне бажання та підходяща книга/спеціаліст, які допоможуть, як і дана книга. Адже вона має практичний досвід, де психотерапевтка з двадцятирічним досвідом роботи ділиться ситуаціями зі своєї практики, де можна знайти багато корисних порад, як легко вийти зі складної ситуації, а також купу вправ та ігор для батьків і дітей. Авторка безпосередньо описує також свій шлях материнства і труднощі з якими вона зустрічалася. Тож ваші діти точно радітимуть, якщо ви прочитайте цю книгу.

А ще книга буде корисною для батьків, чиє власне дитинство було не надто щасливим, на чиї емоції ніхто не звертав увагу, ба більше за "неналежний" прояв емоцій карали, коли не можна було не лише плакати, а й голосно сміятися. Для тих , кого виховували на порадах старшого покоління, чиє дитинство теж було нелегким та недолюбленим, на кшталт цих, що дітей не можна брати на руки; не підходити та не втішати коли плачуть та саме болюче, що дітей обов'язково потрібно фізично карати. Тому що саме так їх виховували і вони вважають це нормою, адже виросли, тож і далі передають цей сумний досвід виховання своїм дітям. Проте маю надію, що нинішні батьки дедалі більше цікавляться вихованням дітей і ми зможемо викорінити "нездорову" методику виховання, що передавалася від покоління до покоління. Тож, чим більше батьків прочитає дану книгу, тим краще майбутнє чекає на наших дітей.

Тому нижче виділила кілька важливих цитат, які отримала в книзі👇

"Бути батьками завжди витратно в плані часу. Краще вкласти цей час у позитив, запобігаючи проблемі, ніж у негатив, після того як проблема вже виникла".

"Ми знаємо, що з алкоголіків і наркозалежних людей бувають не найкращі батьки, адже для них пріоритетом завжди була і є речовина, від якої вони залежні, тож їхнім дітям відмовлено в значній кількості уваги, якої ті так потребують. Як на мене, то залежні від телефона не вельми від них відрізняються".

"Неабияк бажаючи своїм дітям щастя, ми іноді відштовхуємо їх, коли вони сердяться або сумують. Утім, заради доброго психічного здоров'я діти повинні прийняти свої емоції, навчитися прийнятних способів виражати будь-які почуття. Те саме стосується й дорослих".

"Якщо ви зичите своїй дитині щастя, то зважте: попри все що вклали нам у голови боги споживацтва, щастя навряд чи полягає в матеріальних речах. І не в тому, щоб бути найрозумнішим, найбагатшим, найвищим, найяскравішим абощо. Воно полягає в якості стосунків".

Цю книгу можна віднести до категорії «Ну чому вона не трапилась зі мною раніше?!»

«Важливо, щоб ваші батьки прочитали цю книжку...» Філіппа Перрі від Віват

Ця книга не подібна до інших книг по вихованню, які я читала раніше. Авторка пропонує проаналізувати свої емоції та реакції у батьківстві з огляду на досвід здобутий нами у дитинстві. І це на мою думку дуже вірно.

От ти собі жив, дійшов до моменту батьківства і різні психологи розповідають тобі як ти маєш тепер поводитися. Це нереально взяти і змінити себе. Тим більше, що дитина теж особистість, вона росте, з’являються її реакції, які в свою чергу провокують наші реакції. Емоції важко контролювати, але їх можна аналізувати і працювати з ними.

Ця книга саме про наші емоції та поведінку спричинену ними. Авторка постійно наголошує, що якщо раніше ти поводився з дитиною не так, то все можна виправити, це не кінець світу. Головне почати говорити і працювати над цим. Ця думка мені дуже сподобалась. Адже я теж не ідеальна і роблю помилки у вихованні. З останнього це моє ставлення до брехні від доньки.

Правда бісить, коли нам брешуть?! Але тут треба прийняти те, що всі брешуть. Ми самі брешемо, прибріхуємо, недоговорюємо... Авторка рекомендує не робити з цього трагедії. От так просто.

Також авторка акцентувала моменти, коли ти сам можеш виправити ситуацію, а коли варто звернутися до спеціаліста. І це нормально.

Для себе я знайшла в книзі багато цікавого та корисного. Буду її рекомендувати та заношу у список найкращого нон-фікшну.

Кому?
Майбутнім батькам, батькам.

Як читати?
З олівцем, стікерами і вдумливо. Пропрацьовувати вправи та думки озвучені в книзі.