? «Чому Ядріелю завжди доводилося звільняти людей від їхньої провини? Він не хотів бути чуйним. Цього разу він не хотів пробачати». ? Латиноамериканський фентезійний янгедалт з квір-головним героєм, духами й традиціями мексиканського Дня Мертвих? Чим не ідеальне читання на Гелловін… подумала я і дісталася до книги тільки в кінці листопада? Ця історія розповідає про рід брухо — родину, яка віддавна служить Пані Смерті і тому може бачити і відчувати духів і смерть. За це вона наділила їх особливими силами: жінки-брухас можуть зцілювати, а чоловіки-брухос — прикликати духів, а також «відпускати» їх в потойбічний світ, аби ті не збожеволіли і не озлобились. Головний герой Ядріель — трансхлопець і молодший син голови роду, якого сім‘я наче й приймає, але не дозволяє пройти обряд і стати повноцінним брухо. Втім, це не заважає йому стати брухо самотужки. А потім він викликає духа, але — упс! — перед ним постає не той. При такому колоритному сеттінґу і багатообіцяючій зав‘язці, сюжет був на диво нудний. Здавалося, наче в першій половині книги зовсім нічого не відбувалося. Маємо цілих два трупи, які, можливо, пов‘язані, а може мають зовсім різні історії. І за 150+ сторінок у розвитку жодної не було навіть найменшого прогресу. А як тільки події зрушили з мертвої точки, я одразу зрозуміла, що відбувається, чим закінчиться, і хто злодій. І це при тому, що я ніколи не вгадую вбивць. Інша проблема: можливо, в свої 30+ рочків я нарешті почала переростати янгедалт. Дурні підліткові закоханості все більше змушують мене закочувати очі, ніж співчувати. До того ж тут прогрес від незнайомців до кохання всього життя відбувся за 2-3 дні. Я дуже чутлива до питання часу в романтиці, і хоч автор безумовно приділили чимало уваги тому, як герої розкривалися один перед одним, мені важко повірити в глибокі почуття, які сформовано за кілька діб. Таке скоріш віє сумішшю відчаю й жаги кохання, ніж справжнім коннектом між персонажами. Попри зазначене вище, я, скоріш за все, візьмуся читати сиквел, вихід якого заплановано на 2026 рік. Чому? Бо другорядні персонажі і динаміка між героями авторові вдалися прекрасно. Маріца, найкраща подруга головного героя, просто богиня! А компанія Хуліана (духа, якого викликав Ядріель) хоч і не отримує багато уваги в цій книзі, але змушує зацікавитися кожним і кожною з них. Мені дуже хотілося б познайомитися з ними ближче, і я сподіваюсь, що продовження надасть таку можливість. Я не хочу заглиблюватися в транс-тематику твору. Зазначу тільки, що автор цікаво будує на цьому конфлікт, і що досвід, який вони зображують, також автентичний, адже вони також є транс-персоною. Окремо приємно, що маємо репрезентацію літери Т українською.