Ешлі Постон

Я та людина, яка спочатку прочитала “Мертвих романтиків” цієї авторки, абсолютно у них закохалась, начиталась відгуків, що ця історія ще краще, взяла — і… розчарувалася.
Але давайте по порядку.

Сама історія непогана, але фактично вона побудована один в один, як “Мертві романтики”: ті ж самі “паранормальні” явища, які заважають героям бути разом, ті ж самі ЛГБТК-друзі головної героїні, ті ж самі птахи, які додають атмосфери (там ворони, тут голуби) тощо. Тобто абсолютно ідентична побудова історії, що трохи нагадало мені ромкоми Алі Гейзелвуд. 🤭

Хоча сам стиль написання мені дуже подобається 💛. Тут і душевні розмови, і пошук себе, і біль втрати, і чудово передана естетика місць, - авторка дійсно вміє створити унікальну атмосферу затишку та тепла на сторінках. Але мене не покидало відчуття, що це просто намагання зробити “щось схоже” на її попередню книгу.

Тепер про сюжет. Знову ж таки, я порівнювала з “Мертвими романтиками” і, у порівнянні з ними, тут він трохи слабший і банальніший (на мої вподобання). Я не зовсім зрозуміла момент, коли саме відбулась ця неймовірна закоханість героїв одне в одного, деякі проблеми, як на мене, були прямо сильно гіперболізовані і висмоктані з пальця, і цього разу моменти зі смертю близької людини мене не зачепили — я просто не повірила. До того ж, фінал лінії тітоньки видався мені трохи незакінченим та необґрунтованим 🤷🏼‍♀🙈

Проте повторюся, що, незважаючи на все це, історія непогана. Це легке читання на пару вечорів, нетиповий ромком, який зігріє ваші серця та душу у затишний літній вечір, адже Ешлі Постон завжди майстерно створює описи як зовнішніх, так і внутрішніх світів. Тому якщо хочеться чогось комфортного, ніжного і, місцями, трохи ліричного — ця історія чекає на вас 💫

🍋 «Моя тітонька говорила: якщо ти не вписуєшся в компанію, вдавай, що ти тут своя, поки не відчуєш, що це так. Вона також говорила, що варто завжди вчасно оновлювати паспорт, поєднувати червоні вина з м’ясом, а білі — з усім іншим, шукати роботу, що дає поживу для розуму й серця, і закохуватись, тільки-но любов постукає у дверя, адже кохання — це про випадковості. А ще вона казала йти на поклик своїх мрій. Завжди, завжди йти на поклик своїх мрій.»

🍋 «Мене не потрібно було зцілювати. Мені потрібно було… нагадати, що я — людина.»

🍋 «Життя не завжди йде за планом. Головне — не упустити жодної можливості.»

🍋 «Я не знала, ким хочу бути, доки мені не виповнилося сорок років. Тобі потрібно переміряти чимало взуття, аж поки ти знайдеш те, в якому тобі сподобається ходити. Ніколи не перепрошуй за це.»

🍋 «Ніщо не триває вічно. Ні добре, ні погане. Тому просто знайди те, що робить тебе щасливою, і запроси це у своє життя надовго, якщо не назавжди»

🍋 «Вона асоціювала місяць із мріями. Казала мені оточити себе людьми, які задля мене готові дістати його з неба.»

💛 «Те, що найважливіше, насправді ніколи не залишає нас. Любов залишається. Любов завжди залишається.»

Це було захоплююче. Неймовірно романтична, легка та цікава історія. Переходи в часі описані просто прекрасно. Хотілося читати і читати.
<....те, що найважливіше, насправді ніколи не залишає нас. Любов завжди залишається>

😻😻😻😻

Початок і кінець цікаві. А середина депресивна й нудна.

Я очікувала отримати легку історію, наповнену дещицею гумору (можливо, чорного). Якщо ви чекаєте того ж — це не той випадок, бо книга зовсім не ромком.

Бажаю всім мати стільки довіри, скільки я мала до Ешлі Постон, просячи придбати ще одну її книгу, не читавши першу) За дві книги я вже вивела для себе особливості авторки. Це любовні романи з часточкою магічного реалізму, що, на мою думку, роблять історію трошечки цікавішою та захопливою. А ще другорядні персонажі ЛГБТ, активне вживання алкоголю, книжковий бізнес і птахи. Я сподіваюся тут ви відчули все, що треба, та трошки інтриги.

Так от, якщо пропустити неприємні елементи з попередньої книги, що я в неї читала, то історія вийшла досить цікавою. Тут, звісно, мені набріхали про closed door і так далі, але цього разу я очікувала цього. З того, що пам'ятаю, нових мінусів з часів "Мертвих романтиків" не з'явилося, але всі попередні на місці.
Книга видалася мені чомусь дуже сонячною, містила роздуми про зміни людського характеру, важливість захоплення, цієї "іскри" у твоєму житті. А, ще ця книга змусила мене хотіти їсти і не один раз.

Головна героїня — піарниця у видавництва, Клементина. Вона вважає, що має досягнути висот у кар'єрі, це, певно, зробить її щасливою, та успадковує від тітки квартиру, яка переносить її на сім років назад. Там вона знайомиться з Айвеном (спойлер! у нього там далі буде інше ім'я, але то просто американці й подвійні імена, ви знаєте) - хлопцем, який хоче стати шеф-кухарем, але влаштовується тільки на посудомийника. Він і його описи страв змушували мені стікати слинками. Але нічого, я так більше повірила, що він хоче бути кухарем, чомусь) Загалом, у часі квартири все саме так, а у часі Клементини у них там ще одна лінія з автором для кулінарної книги.

Щоб довго не переповідати всю книгу, я зупинюся на любовній лінії. На мою думку, непогано. Коли читала, відчувала хімію між головними героями, їм було комфортно у присутності один одного і це передавалося. Те, що у них там типу любов з першого погляду чи щось у цьому стилі, мене не розчарувало, я б сказала, було все одно, доки у них така приємна енергетика разом. Момент, де у них там були супер пупер глибокі розмови про те, чи звернули б вони увагу один на одного якби не їхній успішний успіх і все, через що вони пройшли, було трошки нудно, але в цілому, вони милі.

Я б сказала, нічого особливого, такого, що чіпляє й хочеться перечитати, але на один раз це була легка (порівняно) та романтична книга.

Ця книга зачіпає серце й залишає після себе відчуття затишку, ніби ти перечитуєш листи з минулого. Героїня стикається з життєвими змінами, страхами та спогадами, які не відпускають її, і саме ця справжність робить історію такою близькою.
«Життя змінюється тоді, коли ти цього найменше очікуєш.»
Ця цитата ідеально відображає дух книги. Адже інколи все, що нам потрібно, — це дозволити змінам статися, навіть якщо ми до них не готові.
Роман пронизаний чудовими деталями, які роблять кожну сцену живою. Наприклад, вечері, що залишаються у памʼяті назавжди:
«Так буває, коли в мозку застряє якась сцена, і він повторює її знову і знову роками, злегка змінюючи якісь деталі, але ніколи не змінюючи результату.»
Це історія про те, як іноді варто ризикнути й спробувати щось нове, бо:
«Бачиш? Спробувати щось нове не завжди погано.»
Якщо тобі до душі книги, що залишають після себе теплі спогади, змушують замислитися про власне життя й надихають на зміни — ця історія саме для тебе.

Книга загалом непогана, задумка дуже цікава, але виконання підвело. Я майже з самого початку розуміла, яким буде фінал. Взагалі ніякого ефекту несподіванки не було. Але це можна списати на особливість жанру, бо всі ж ми знаємо чим закінчуються романтичні історії. Також в книзі було досить багато спроб/натяків на жарти, але вони були геть не смішними. (Але тут вже не знаю чи це через переклад, чи в оригіналі ситуація така сама.)
П.С. Сподіваюсь це не буде спойлером, але мене завжди дивує у історіях з привидами одне: як привид проходить крізь стіни, не може ні до чого доторкнутись, бо руки проходять наскрізь, але спокійно сидить на лавці, або лежить на ліжку))

! Можливі невеликі спойлери !

Ця книга є цікавим міксом типового любовного роману та елементів паранормального любовного роману. Мікс був цікавий, мені сподобалося. Що по вайбам? Книжкова індустрія, маленьке містечко, кладовища (так, багато кладовища та теми смерті), привиди та весна. Цікавий мікс)

Я взагалі думала, що історія відбуватиметься восени, бо кладовища, смерть, привиди, ну осінь чомусь йде. Але це був стовідсотково класний і неординарний вибір поставити весну, що є символом відновлення життя, та теми, що життю протилежні.

На початку хочу зазначити кілька моментів. Я з думкою авторки щодо смерті та всього, що навколо, не погоджуюсь, ми маємо з нею тут різні думки (на жаль, нічого незвичайного). Було досить багато тематики ЛГБТ, не фанатка я цього, але але. І тут було трохи spicy moments, при тому, що в інтернеті писали, що це closed door... прибріхали люди, ех. Ооо і нормалізація активного вживання алкоголю, про сигарети мовчу, але використовувати людину, що через день приходить додому ввечері п'яною настільки, що падає, для сміху, це трошки не моє.

До позитивного. Персонажі, саме головні, були цікаві. Мені подобається хаотична Флоренс, її любов до книжок та сумніви у тому, як їй ставитися до привидів, та емпатія. Вона не ідеальна, часто егоїстична та просто вперта з нічого, але вона навчилася визнавати ці моменти й виправляти їх. Так само як і робити щось з проблемою, особливо в стосунках, а не просто тікати від цього (тут я маю на увазі і той ляпас Лі, але більше її розмову з Гізер). І сподобався Бен (він же Бенджі), його педантичність, любов до любові та віра в кохання незважаючи на розбите серце, його уважність. І у нього був ріст з умінням простити собі та побачити, що іноді непогано відпустити перфекціонізм. Вони разом це просто милота: він змусив її знову повірити в кохання і те, що любов створена і для неї. Вони двоє супер такі "дурні в коханні", потрошку наближаються один до одного, їхні жарти супер милі, вони пізнають один одного і хочуть продовжувати це робити. Загалом саме головні герої та любовна історія вивезли цю книгу. Для мене тут був гарний темп, це таки любовний роман.

Була тут і тригерна тема: смерть батька. Я трошки маю звичку уявляти себе на місці головних персонажів і тому це було сумно і тригерно. Кілька разів ледве не заплакала. Але тема була висвітлена з уважністю, як і інші моменти сімейного воз'єднання. Сподобалося також як продемонстрували єднання маленького містечка навколо проводжання людини, що турбувалася та просто була доброю до інших. Може я б і довше писала про все це (жалілася б на дурного колишнього Флоренс пхпх), але хочу зупинитися тут.

Вайби були цікаві, конфлікт у третьому акті, на щастя, не довгий і було кілька плоттвістів, що зробили історію захоплюючою.

Ця книга мене розчарувала. Замість глибокої історії про кохання і втрату я отримала передбачуване чтиво без справжніх почуттів. Ідея ніби цікава, а от реалізація — плоска і несерйозна. Навіть не могла себе змусити все читати, просто читала основне та діалоги, щоб по швидше закінчити книгу і не тратити час.

І хоча коли купувала, я розуміла, що це «легка» книга, та все ж не сподівалася такого... Склалося враження дешевого романчику без справжнього занурення у персонажів і атмосферу. Очікувала більшого, особливо після великої кількості похвальних відгуків.

Мені так сподобалось, вона мені так зайшла, прям залетіла.

Я на початку не дуже розуміла оце «зараз не той час», хоча під кінець нам все пояснили.
Історія про популярного шеф-кухаря та успішну піарницю, які зустрічаються на діловій зустрічі і в її квартирі, але тільки з різним ним, десь в 7 рочків 🤭

Не буду багато писати, бо мені вона дуже сподобалась, хоча було пару питань в процесі.
Чи буду рекомендувати? Так.

«Мертві романтики» Ешлі Постон стали для мене справжнім відкриттям! Я очікувала легку романтичну історію, а натомість отримала атмосферну, зворушливу книгу, яка поєднує магію, гумор і важливі життєві теми 

Сюжет:
Головна героїня, Флоренс, — письменниця, яка більше не вірить у кохання. Її кар’єра під загрозою, життя летить шкереберть, а тут ще й смерть батька… Але все стає ще дивнішим, коли перед нею з’являється привид її редактора Бена. І ця зустріч змінює не лише її погляди, а й усе її життя.

Мій відгук:
Мені дуже сподобався стиль написання. Постон майстерно поєднує гумор, меланхолію та легку магію, створюючи відчуття казковості. Хоч деякі сюжетні моменти були передбачувані, це абсолютно не псувало враження. Навпаки, було приємно спостерігати за тим, як герої приймають свої почуття й знаходять сили рухатися далі.

Ця книга змусила мене замислитися над тим, як ми переживаємо втрати та що означає по-справжньому любити. Якщо вам подобаються романтичні історії з містикою, обов’язково прочитайте!

Що сподобалося:
✔ Чарівна атмосфера, що огортає, як теплий плед.
✔ Глибокі емоції, що поєднують сум і надію.
✔ Майстерний баланс між містикою, романтикою та гумором.

Що могло бути краще:
— Хотілося б трохи більше деталей про розвиток відносин.

Висновок:
«Мертві романтики» — це історія, яка зачіпає серце та змушує замислитися про любов, втрати й другий шанс. Якщо вам подобаються романтичні книги з містичною ноткою, ця історія точно варта уваги! ✨

Оцінка: 9/10 ⭐

«Мертві романтики» розповідають історію Флоренс. Гоустрайтерки, яка більше не може писати, бо не вірить у кохання. Але коли з'являється привид її нового редактора, вона починає вірити, що, можливо, вона могла б кохати... за винятком того, що він привид.

Я була зачарована від першої до останньої сторінки цієї книги. Письмо прекрасне і захоплююче. Історія зачіпає почуття розбитого серця, горя, втрати, спогадів, тривоги і впевненості в собі в її романі, що дуже зворушило мене.

Є щось таке в прогулянці під місячним світлом на кладовищі з коханим, що просто промовляє до моєї душі.