Мій найулюбленіший жанр мальопису - автобіографія, що через призму особистої історії розповідає історію епохи. Це саме такий мальопис - автобіографія турецького коміксиста і одночасно історія Туреччини з початку 80х і майже до сучасності. Дуже людяна і жива розповідь, що відкрила мені новий куточок світу. Ерсін успадкував любов до малювання від батька, і батько ж став тією людиною, що найбільше опиралась його вибору карʼєри - отакий парадокс. ? Тож це історія про те, як йти за мрією попри все. ? І про те, що навіть якщо дійсно палаєш ідеєю, не завжди все відбувається гладко - сумніви іноді беруть своє, а спокуси можуть змусити скоригувати курс. ? І це історія про доволі консервативне суспільство, про внутрішні конфлікти - політичні і соціальні. ? Про складні рішення, які автору доводилось приймати - і не завжди ці рішення були правильними. ? І про Ердогана від його появи на політичній арені до того, як він став премʼєр-міністром Туреччини. Дуже цікаво з огляду на наші поточні події і глибшого розуміння його політики. Легка розповідь про складне з дуже захопливими нюансами і акцентами та великою дозою особистого. ? Сподобалось, як автор аналізує своє дитячє сприйняття світу - коли вважав, що всі живуть так само, як його родина? ? Як він сам відкривав для себе Стамбул, коли став старшим і почав розуміти неоднородність суспільства. ? Як описує особливості турецького менталітету і їх корені. ? І цікаві деталі про історію мальопису у Туреччині, особливо у 90х, коли в країні продавались західні комікси, перемальовані з оригінала без ліцензії ? Графічний стиль автора дуже цікавий і незвичний. На мій погляд, ідеальний для біографічного жанру - персонажі в міру впізнавані, але далекі від реалізму, а кольори автор майстерно використовує для створення потрібної атмосфери, що протягом історії часто змінюється. Чекатиму на продовження, бо це лише частина історії.