Книга «Мистецтво любові» мені сподобалася, бо вона вчить, що любов — це не просто почуття. Автор показує, що треба вміти дбати про інших і поважати їх. Любов - це праця і її треба берегти.

Несподівано книга, яку мені порадила терапевтка, виявилася найгіршим нонфікшном, який я коли-небудь читала. Їй близько 70 років і це дуже відчувається. У тексті помітні упередження автора, властиві його часу: сексизм, гендерні стереотипи, ставлення до гомосексуальності як до дефекту та багато іншого. На мою думку, ця книга вже втратила актуальність. Чи можна знайти в ній бодай якесь зерно істини? Ну, можливо, але для цього доведеться ретельно відділяти його від застарілих упереджень, і мені особисто це не вдалося.

Просто шедевр психології. Прочитавши дану книгу кожен зможе розібратись про почуття та любов.

Дуже гарна книжечка про любов) Справжній шедевр в психології)

Любов - це давати, піклуватися, віддале це не жертва, а свідомий вибір людини…приблизно так би я описала цю книгу коротко. Автор хоче донести до нас, що в теперішньому занадто матеріальному світі любов - це мистецтво, це те над чим постійно працює людина, це постійна віддача і це не про фінанси, це про духовність людини. А от що Еріх Фромм пише про материнську любов: «? Материнська любов до дитини, котра підростає, любов, що не вимагає нічого натомість, імовірно, є найважчою формою любові, якої можна досягти.»…я повністю погоджуюся з автором??. В книзі описуються всі прояви любові - від любові до Бога до еротичної. Непогана книга, яка нагадує нам, що ми не роботи, а живі люди, котрі вміють любити, однак любити - це не про взаємовигоду, а про віддачу, турботу та повагу.