Це нереально читати. Починаю вже вдруге і досі далі 70 сторінок не зрушила. Трилером не пахне. Цілком якась нудна сімейна драма очима підлітки.

Попри теми, які авторка порушила в тій книзі: а це виховання і соціалізація людей, які мають аутичні спектри розладу; як живуть такі діти і дорослі і їхні родини. Тема щодо досліджень щастя, яка вже довгий час порушується в суспільстві - не врятувало ту книгу. Читається вона дуже складно. Те читання схоже на продирання темними хащами непроглядного лісу. Коли ти йдеш і вже й повернутись складно, і незрозуміло коли тому буде кінець.